Expendables (Невгамовні) — огляд фільму
«Невгамовні» (2010) — це гучна, ностальгічна ода жанру бойовиків 80-х і 90-х, яка свідомо жертвує глибиною та оригінальністю на користь м’язової маси, вогневої моці та культових облич. Сюжет простий до непристойності: команда ветеранів-найманців на чолі з Барні Россом (Сільвестр Сталлоне) вирушає на острів для повалення диктатора. Жодних несподіваних поворотів чи складних характерів — лише прямолінійна місія.
Саме в цій простоті і криється головний задум і чарівність фільму. Це не спроба переосмислити жанр, а його тотальне, майже музейне відтворення. Сила — у підборі акторів: Сільвестр Сталлоне, Джейсон Стейтем, Джет Лі, Дольф Лундгрен і в камео-ролях Арнольд Шварценеггер та Брюс Вілліс. Фільм працює як машина часу, повертаючи глядача в епоху, коли герої не розбиралися в психології, а відмінно розбиралися у вогнепальній зброї.
Режисер Сталлоне робить ставку на практичні ефекти, приголомшливі перестрілки та рукопашні сутички, мінімально використовуючи комп’ютерну графіку. Це створює грубий, відчутний шарм старих бойовиків. Сценарій наповнений відсиланнями до класики та самоіронічними жартами, які шанувальники жанру оцінять по достоінству.
Фільм — не «Джейсон Борн» і не «Місія нездійсненна». Це навмисно ретро-продукт, зібраний із деталей минулої епохи. Критики лаяли його за примітивізм і картонність, але цільова аудиторія прийняла його з захватом. Якщо ви хочете на дві години вимкнути мізки і насолодитися чистим, нерозбавленим екшеном у компанії легенд, то «Невгамовні» — ідеальний вибір. Це тверда 7/10 для тих, хто сумує за великим кіно з великими плечима.
