"Моє щастя – розкривати людей, давати їм можливість реалізувати свої дуже заховані таланти", – розповідає Юлія Гасиліна.

"Щастя – це радість материнства, улюблена робота і гармонія з природою", – розповідає Наталка Капустянська – героїня рубрики Щастя на НародUA.

«Коли випала нагода взяти кілька уроків у справжнього фокусника, я не міг пропустити такий шанс», — розповідає Василь Сав'юк — герой рубрики «Людина».

«Коли мене питають, яка професія мені найближча, не знаю, що відповідати», — каже Людмила Пуляєва — героїня рубрики «Людина».

У Черкаському академічному музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка - прем'єра вистави кримського режисера Антона Романова. Комедія абсурду за мотивами п'єси іспанця Фернандо Аррабаля. Виставу «Сніданок з ворогом» ставлять на горищі театру. У постановці - війна поглядом миру. Зокрема, й українська війна. І море квітів. Паперових. На стільчиках глядачів, на сцені. Буфонада, гротеск. Театр абсурду у вигляді дівчини-ангела в білому, яка... жадає трупів і крові. Солдати протилежних таборів - мирні, світлі люди. Як дві краплі води. Таких ще треба в цьому світі пошукати. Вони під час війни живуть творчістю. Один - робить паперові квіточки, інший - ляльки. Стріляють, затуливши очі. При цьому читають "Отче наш".

Львівський академічний театр імені Леся Курбаса вирішив відійти від стандартних театральних понять вистави і створити "драматичний урок". Про Заратустру і його надлюдину. Так би мовити, остання прем'єра Театру. Саме цю постановку привезли львів'яни на фестиваль "Сцена людства" у Черкаси. Як певну альтернативу "розважальному "фаст-фуду" в сучасному театрі. Експеримент у пошуках нових форм, ідей і... себе.

Боротьба за зниження собівартості в колгоспах - це, безумовно, дуже актуально в наш час.  Так само, як і особливості доїння корів чи вирощування свиней. Вже не кажучи про гасло "комунізм - це радянська влада плюс електрифікація всієї країни". Так вирішили в Черкаському академічному музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка. Головне - під час перегляду вистави "Хто в домі господар?" не згадувати слова класика "Колгосп, прости Господи".

У Черкаському театрі презентували виставу "Дванадцята ніч, або Що захочете". Переклав п’єсу Вільяма Шекспіра Юрій Андрухович. Вистава оригінальна відсутністю сценографії, точніше "секондхендовим антикваріатом" замість сценографії, а також сучасним мистецтвом режисера Андрія Крітенка - представника Київського Революційного Охуєнного Театру (даруйте на слові, але назва є назва), відомого інсценізацією п'єс Леся Подерв'янського.

Міський голова Черкас Сергій Одарич на сьогоднішній прес-конференції співав дифірамби художньому керівнику Черкаського академічного музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка Сергію Проскурні.

Є загроза, що черкаський театр продовжуватиме танцювати під дудку глядача. А оскільки глядач невибагливий, то танець, який ми побачимо, теж очевидно, не буде таким, від якого перехоплюватиме подих. Звісно, яка-небудь українська «ковирялочка» має право на існування, і хтось здатен розгледіти в ній невимовну глибину та шарм, проте що не кажіть, але вона істотно відрізнятиметься, наприклад, від танго.