Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!

Середа, 07 листопад 2018 23:33

Піднятися, щоб спуститися

Чому дітлахи так люблять спускатися з гірки? Летиш собі вниз, а потім – беркиць! Добряче стукаєшся дупою, обтрушуєшся і знову біжиш, щоб піднятися вгору й спуститися вниз. Таке собі своєрідне тренування перед дорослим життям із його злетами й падіннями?..
 
У часи мого «першокласного» дитинства гірка була тільки на шкільному подвір’ї, одна на все село. Височенна, як тоді здавалося. Страшнюча й небезпечна, вона відлякувала своїми кривими залізними боками, врізалася в долоні холодним лоскотом. До того ж, там завжди тупцяв натовп охочих спускатися. А я не любила натовпів. Тому стояла осторонь і спостерігала. А потім, уже після уроків, коли всі розбігалися хто куди, приходила на гірку. Підіймалася слизькими сходинками у височінь, вмощувалася і… довго сиділа, дивлячись униз. Боялася відірватися і шугонути. Зважувала всі «за» і «проти». Словом, забагато думала, як для шестирічки. Зрештою, поборола себе й підкорила цього «монстра» – після низки таких медитативних тренувань почала спускатися разом із іншими…
 
PicsArt 1541625730271
 
Була нещодавно на малій Батьківщині, ходила на шкільне подвір’я. Та гірка досі там стоїть – добряче покоцана часом і дітьми, сумна й згорблена. Ми стримано «привіталися». Не дуже приємно зустрічати когось, хто знає про твої страхи більше, ніж ти сама.

 
 
Фото: fee.org
Читайте більше в рубриці Вікторія Кобиляцька - колонка
П’ятниця, 17 травень 2013 22:47

Вечірній нарис

Так хочеться тобі сказати так, щоб ти почув. Скільки разів у голові слова трансформуються в речення, а коли тебе бачу, вони знову розбігаються по кутках, руйнуючи цілісність. І вже немає ніяких речень, тільки думки й напруга, і все.

Читайте більше в рубриці Алла Плахтій - колонка