Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!

Четвер, 25 червень 2015 06:47

Сонце сходить у мистецтві

У повітрі пахло весною і сонячні промінчики ніжно зігрівали юнацькі думки. Інколи йому здавалося, що люди тут ні до чого і це війна вищих сил, та приховати свій страх, все ж, не вдавалося. Нехай хлопчині вже й 25, та йому страшно. Він зупинився у кутку своєї орендованої кімнати і замовк. Тіло вже тут, та думки його лишилися ще десь там, серед донецького летовища.

Читайте більше в рубриці Надія Нестеренко - колонка
Четвер, 20 листопад 2014 12:36

Коли туман... не знаю, навіщо я тут

Усе іде, усе минає, усе зникає і тут уже ніколи більше. А вітряк усе мовчить, і мені щось ніяк не перемовчиться.

Читайте більше в рубриці Ніна Поліщук - колонка
Середа, 28 травень 2014 15:21

Моя смерть

У мене є вибір: лезо, ампула, навчитись літати. Добре, що тут нікого немає. Це мій улюблений дах – недобудови тримаються на якомусь магнетизмі. Добре, що встигла вимкнути телефон, стерти пам’ять на жорсткому диску. Треба лишити після себе якомога менше спогадів. Добре, що зараз квітень і сонце таке м’яке на заході. Я люблю тебе, Сонце! Дивно, не відчуваю холоду, навіть жодної краплинки тривоги чи сумніву. Так хороше тепер! Коли вже от-от маю дописати свою автобіографію, і чорнила ще так багато. Гармоніє, здається, тут, серед зелені, на чужому будинку, у чужому місті, серед людей, що мене не знають, я тебе знайшла… Тільки-от що мені обрати?

Читайте більше в рубриці Ніна Поліщук - колонка
Вівторок, 20 травень 2014 09:02

Раніше, а тепер...

Щойно почав займатися світанок. Лінію неба і води роздирає вогняне око. Зазвичай йому всі радіють, от і я... мимоволі. Відчувши перші проміння на своєму обличчі, мляво відкриваю ошатні двері мого ошатного намету на не менш ошатному пляжі. Не знаю який це пляж, яка країна, котра година, який день, місяць. Навіть і не думайте пхатися до мене з такими важливими для вас питаннями. Для мене, як і для всесвіту – це космічний пил. Нічого не змінюють час і пора року, соціальний статус і наявність нулів на власному рахунку, каблучка на пальці й волога від поту футболка, бо ходила сьогодні в спортзал. Я так захотіла. Зміна – це людина, що поруч. Та й до таких змін не прагну.

Читайте більше в рубриці Ніна Поліщук - колонка

Сонце сідає якось по-чужому. Вдивляюся в темряву кімнати. Десь тут вона була… ну десь же ж тут… ондечки. У теплому коці, щільно притуленому до її завжди розправлених, крилястих плечей, там завжди сидів її усміх – біля вікна, що навпроти.

Читайте більше в рубриці Ніна Поліщук - колонка
П’ятниця, 11 квітень 2014 11:38

Чому я сьогодні не прокинулася…/?/!

Не хочу! Ні прокидатися, ні усміхатися, ні розмовляти, ні вітатися, ні вставати і сіяти добро… останній гречкосій… і його не стало. Ось уже цілий рік я не хочу прокидатися… скажете, що лінь. Та кажіть, будь ласка. Ваші думки, інтерпретації, позиції, здогадки чи як там ще, а? Все одно моє залишиться всередині посередині, за дверима-дверями, і не конче вам потрібно знати, що там. Я не хочу вставати, і свої дефініції можете запхати… Немає бажання вставати…

Читайте більше в рубриці Ніна Поліщук - колонка
Понеділок, 22 квітень 2013 20:54

Наш Холодний Яр

У Холодному Яру цими вихідними вшановували борців за волю України. Понад дві тисячі людей з різних областей побували в селах Медведівка, Івківці, Мельники та на хуторі Буда, де проходили численні заходи.

Читайте більше в рубриці Фоторепортаж

Від річкового вокзалу Черкас віднедавна курсує двопалубний теплохід «Резон». Маршрут у нього простий – до мосту і назад. Якщо ж замовляють мандрівку на дві години, то пливе трішки далі. НародUA теж вирішив поглянути на місто з іншого боку і покататися Дніпром.

Читайте більше в рубриці Фоторепортаж