Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!

Війна на Сході України змушує мирних мешканців покидати свої домівки з найменшою надією на повернення. Відтак, тисячі переселенців їдуть до Києва, Львова, Дніпропетровська тощо, та є й такі, як Вікторія Скоробогатько. Ця 30-річна жінка самотужки мандрує Україною з наметом і рюкзаком. Щоправда, ситуація на Сході нашої країни не стала основною причиною такого способу життя...

Читайте більше в рубриці Людина
Понеділок, 25 серпень 2014 13:54

Сльози

Вона плакала. І плач той був тихше вічності. Чому? Для кого? Навіщо? Здається, сенс цих питань стікав повільною цівкою крові додолу… А дощ усе лив і лив, все змивав і змивав. Змивав усе, без залишку. Тепер вже точно нічого не болітиме.

Читайте більше в рубриці Ніна Поліщук - колонка
Четвер, 21 серпень 2014 13:27

Молитва до себе

Забагато балачок, забагато думок, і голос душі принишк. Всередині пустка, а ззовні гамір без причини. Як багато слів ми витрачаємо надарма. А що всередині? Так само. Немає часу і бажання вислухати себе…

Читайте більше в рубриці Ніна Поліщук - колонка
Середа, 30 липень 2014 12:42

Людина-годинник

Тоді був надвечір і шторм не вщухав третій день. Небо сіре, море сіре, очі посіріли, і все так само не хочеться жити. Вже рік, як його не полишають думки про втрачене. Він безнадійно вдивляється у сірість, нічого не шукаючи, не очікуючи. Він просто дивиться, щоб отак-от виглядіти всі очі, щоби світло, якого й без того немає, остаточно зникло без права на повернення. Збайдужілість тихо обіймає його за плечі і міцно притискається до спини своїм кістлявим тілом часу. Часу, якого йому зажди бракло, якого шукав, який щедро витрачав, не знаючи, що цьому буде розплата. Збайдужілість обережно повертає його в бік зморщеної вітрами хати. Він, знеструмлений, підкорюється і волочить своє тіло додому. По дорозі він все ще думає про втрачене.

Читайте більше в рубриці Ніна Поліщук - колонка
Понеділок, 14 липень 2014 17:32

Втрачені поколінням/поклонінням

Сьогоднішній ранок нічим не відрізняється від вчорашнього і завтра, я певен, схід сонця не принесе нічого нового...

Читайте більше в рубриці Література

Сонце сідає якось по-чужому. Вдивляюся в темряву кімнати. Десь тут вона була… ну десь же ж тут… ондечки. У теплому коці, щільно притуленому до її завжди розправлених, крилястих плечей, там завжди сидів її усміх – біля вікна, що навпроти.

Читайте більше в рубриці Ніна Поліщук - колонка
П’ятниця, 11 квітень 2014 11:38

Чому я сьогодні не прокинулася…/?/!

Не хочу! Ні прокидатися, ні усміхатися, ні розмовляти, ні вітатися, ні вставати і сіяти добро… останній гречкосій… і його не стало. Ось уже цілий рік я не хочу прокидатися… скажете, що лінь. Та кажіть, будь ласка. Ваші думки, інтерпретації, позиції, здогадки чи як там ще, а? Все одно моє залишиться всередині посередині, за дверима-дверями, і не конче вам потрібно знати, що там. Я не хочу вставати, і свої дефініції можете запхати… Немає бажання вставати…

Читайте більше в рубриці Ніна Поліщук - колонка

Своїм щастям з НародUA ділиться Ніна Поліщук. Тож у рубриці ЩАСТЯ читайте про простоту, спостереження за людьми, історії-фотографії та безліч іншого...

Читайте більше в рубриці Щастя: люди