Зима цьогоріч видалася  щедрою на сніг.

Ніколи не цікавився автостопом. Більше того - досить скептично до цього ставився. Аж ось довелося сповна пережити не лише автостоп. Такий собі мандрівний і автостопний марш-кидок. За моїми підрахунками, за 7-8 днів я намандрував десь 850 км, з них - принаймні 460 км автостопом. І це - дуже скромно. Моя напарниця лише автостопом встигла намотати за цей час більше 1230 кілометрів. Але якщо для неї подібні мандри - уже звичні, то я мав можливість пізнавати все "на ходу" - вперше. Очевидно, все "перше" є яскравішим і чутливішим. Море вражень, емоцій і - головне - хороших людей. Для мене це не була подорож якимись визначними місцями, хоч і їх вистачало. Це, радше, було щось на кшталт паломництва, пошуків хороших людей. Пошуки світла-добра не в якомусь "тридесятому царстві", а в себе під носом. І в собі. Мандрували ж бо не екзотичними країнами, а Черкащиною. І те, що я побачив за 7 днів, точніше, те, кого я побачив і відкрив "під носом" впродовж тижня, мене не просто вразило. Це було майже непомітне чудо, нові особисті відкриття кожного дня. ЛЮДИ. Хороші, відкриті... Хоч іноді і косила втома, інколи доводилося до трьох годин стопити на трасі, часом проходили під палючим сонцем десятки кілометрів з 80-100-літровими наплечниками, і за цей час, певно, скинув з п'ять-десять кіло, але таке враження, що прожив не сім днів, а десять чи двадцять років. Пізнаючи людей, себе і цей світ... Життя - в дорозі, нічліг - в наметі, їжа, приготовлена на багатті, пісні на вустах і в серці, люди, які через секунди знайомства стають рідними... Нам не раз казали "Слава Україні!"; одного разу сільська і вже прогресивна молодь навіть вигукнула "воины света"; іноді питали, чи ми не сепаратисти; часто махали рукою і усміхалися; говорили "доця", "синок" і "з Богом"; від серця пропонували поміч, давали воду і їжу (тілесну й душевну), навіть приносили каву зранку... Я ніколи не забуду жіночку з двійнятами в Червоній Слободі, її добрі очі й таке величезне бажання допомогти. Наче ангела побачив...

У Каневі - нові резонансні події. Відбуваються вони довкола Канівської міської ради. Так, Канівська міська рада 6 грудня ухвалила рішення про передачу 6,5 га землі біля Дніпра кооперативу "Дніпрові сади" з "метою передачі у власність". Кооператив ніяк не хоче озвучити імена своїх членів, яким має перепасти такий ласий шматок землі. А депутати Канівської міськради, зокрема, представники "Батьківщини" і Партії регіонів, вкотре намагаючись прийняти це рішення, ніяк не хочуть дотримуватися законодавства і регламенту при ухваленні таких рішень.

З іншого боку, депутати Канівської міськради, за словами священиків УАПЦ, намагаються забрати храм Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа в громади, яка входить до Української автокефальної православної Церкви і яка начебто будувала цей храм. Натомість сьогодні депутати Канівської міськради. як стверджують представники УАПЦ, роблять усе, щоб віддати землю під храмом Вознесіння священику іншої конфесії - УАПЦ "оновленій". Однак поки що жінки, які входять до громади УАПЦ, не дали канівській владі й депутатам це остаточно зробити, заблокувавши трибуну. Десятки міліціонерів, викликані секретарем канівської міськради Олегом Каніболоцьким, вирішили не втручатися в церковні справи і не бити літніх людей.

На Канівщині, у селі Прохорівка, де в 1859 році побував Тарас Шевченко, гостюючи в Михайла Максимовича, і де поета було заарештовано, почалася масова вирубка лісів в прибережній зоні Дніпра. Мешканці Канівщини б'ють на сполох, заявляючи про незаконну вирубку лісів на унікальних землях біля Дніпра. Можливо, ці землі облюбували собі для маєтків представники влади чи "нуворишів"?

Сьогодні вранці працівники Канівського міського архіву, що розташований в колишньому готелі "Дніпро", виявили виламаними двері в кімнату, де зберігається виборча документація. Міська влада Канева після завершення скандального підрахунку голосів окружною виборчою комісією № 197 в одномандатному окрузі, виділила одну з кімнат архіву на другому поверсі під виборчі бюлетені. Саме двері до цієї кімнати, де зберігалася документація парламентських виборів 2012 року, сьогодні виявили виламаними.

Сьогодні відбулася третя спроба проведення позачергової сесії Канівської міської ради щодо оцінки діяльності окружної виборчої комісії округу № 197. Зокрема, йдеться насамперед про дії окружної комісії щодо підрахунку голосів по одномандатному виборчому округу, де Богдан Губський та Леонід Даценко досі ведуть жорстоку боротьбу за перемогу, а ЦВК рекомендувала провести повторні вибори. Врешті, з третьої спроби депутати Канівської міськради ухвалили звернення до Генпрокурора з проханням дати оцінку діям членів ОВК № 197 з центром у Каневі.

65-річна пенсіонерка Галина Мовчан сьогодні вранці зняла побої. Вона була присутня біля окружної виборчої комісії № 197 в Каневі, коли о 5 годині ранку туди ввірвалися «беркутівці».

Працівники міліції забезпечили безперешкодне вивезення виборчих протоколів за результатам голосування по партійним спискам до ЦВК і ніякого силового протистояння в Каневі не було.

Сьогодні о п’ятій годині ранку з окружної виборчої комісії № 197 спецпідрозділ «Беркуту» вивіз голову ОВК Максима Онищенка разом з печаткою та протоколами. При цьому «беркутівці» застосували силу до жінок, котрі чергували біля будівлі автовокзалу, в якій знаходиться комісія.

Центральна виборча комісія України в постанові, прийнятій у понеділок, визнала неможливість встановлення достовірних результатів виборів у п'яти одномандатних округах: № 94, 132, 194, 197, 223.