Притча від Бруно Ферреро про вибір, який доводиться робити кожному.

НародUA продовжує публікувати цікаві притчі. Цього разу пропонуємо історію про олівець, який завжди лишає слід.

Притча Бруно Ферреро "Двоє лицарів" із книги "365 коротких історій для душі" видавництва "Свічадо" - про труднощі на шляху до мети, мудрості, людяності..., на шляху до Бога.

Притча Бруно Ферреро "Братик" - про чудо й силу любові.

Притча Бруно Ферреро "Записничок" - про справжнє життя. 

Притча Бруно Ферреро "Щодня" на Народ UA - про силу практики й постійності, а також про важливість життя сьогоднішнім.

Притча "Лик Ісуса" - про те те, де можна знайти Бога. У цій притчі Бруно Ферреро йдеться про те, що Бог - у кожній людині, просто потрібно відкрити серце й душу.

Притча Бруно Ферреро "Подяка" - про вміння відчувати вдячність. У притчі йдеться про те, як важливо цінувати все, що ми маємо.

Притча Бруно Ферреро "Дві насінини" - про життя і страх.

Притча Бруно Ферреро "Відвідини" - про те, що і маленька справа разом із вірою і відкритим серцем дає великі плоди.

НародUA публікує притчу Бруно Ферреро "Бачити Бога". Головне - це сила бажання і відкрите серце.

НародUA публікує притчу Бруно Ферреро "Блакитне каміння" про ціну, цінність і гроші. Іноді це різні речі. Якщо ми готові заплатити все, що маємо заради любові - ми варті найкращого.

НародUA публікує притчу Бруно Ферреро "Гобелен". У притчі розповідається про цілісну картину світу.

НародUA публікує притчу Бруно Ферреро про усмішку Бога. Вона - в кожній людині. Тож усміхайтеся. У притчі йдеться про те, що Бог - у кожному з нас.

Притча Бруно Ферреро "Список продуктів" - про маленьке чудо. У притчі йдеться про силу молитви.

НародUA публікує притчу Бруно Ферреро "Брама". У притчі - про двері нашого життя, за якими ми часом забуваємо головне.

НародUA публікує притчу Бруно Ферреро про силу любові. Любов - це "чарівний філософський камінь", який може перетворювати "багнюку" на "золото".

НародUA публікує притчу Бруно Ферреро про багатство і сім'ю.

НародUA публікує притчу Бруно Ферреро про сліди й щастя Христа. Ми багато говоримо про наше щастя, а яке щастя Бога?

Ця притча від Бруно Ферреро про трьох синів - притча про наші справи, плоди нашого життя. Йдеться у цій притчі про любов, яка є єдиним багатством людини.

НародUA публікує притчу Бруно Ферреро про молитву і віру. Притчі - це зібрана тисячоліттями мудрість людей.

Притча Бруно Ферреро

Одного разу вчителька початкових класів попросила учнів написати твір про те, що б вони хотіли, щоб Бог зробив для них. Увечері, коли вона перевіряла роботи, вона натрапила на один твір, який її дуже засмутив. В цей момент увійшов її чоловік і побачив, що вона плаче.

Притча Бруно Ферреро "Стежка" - про силу молитви.

Жила-була дівчинка. Нікого з рідні, окрім батька, в неї не було. Однак вони жили дуже щасливо. Проте злі люди, заздрісні й мстиві, викрали дівчинку.

Притча Бруно Ферреро - про страшний суд.

Звікувавши просте і погідне життя, упокоїлась одна жінка. І зразу ж опинилася у довгій та впорядкованій процесії осіб, котрі поволі пересувалися до престолу небесного Судді. Дійшовши до середини черги, вона почала уважно прислухатися до кожного слова, сказаного Богом.

Притча Бруно Ферреро - про вміння жити сьогоднішнім, використовуючи всі можливості життя.

Один чоловік кілька місяців поспіль безуспішно добивався побачення із жінкою, котру кохав. Він дуже страждав, коли чув відмову. Врешті-решт, жінка поступилася і погодилась на зустріч.

Коли я була мала, тато для мене був чимось на зразок світла в холодильнику. І тато, і світло були в кожному домі, але ніхто напевно не знав, що вони робили, коли за ними зачинялися двері.

У джунглях, недалеко від села, жила сім'я мавп. Єдина річ, яка їх цікавила, був вогонь. Вони приглядалися до полум'я, що витанцьовувало червоними язиками в хатах, а ще більше на подвір'ях, де навколо нього з вдоволеними лицями сиділи селяни.

Коли маленька Аріяна облишила свої гарні ходунки і почала робити перші самостійні кроки, то часто падала й оббивала собі колінця, що, зрештою, буває з усіма дітьми Аріяниного віку.

Жила колись усмішка, яка мандрувала світом. Це була щира, радісна, приязна усмішка. Була щаслива так, як може бути щаслива усмішка, і час від часу наспівувала.

Є дуже багато різних ярликів, з якими ми живемо. Вони пришиті, приклеєні, намальовані на штанах, сорочках, шапках, черевиках, і навіть на чолі.

Моя наймолодша донечка вимагала, аби я щовечора читала їй перед сном одну казку. Якось я подумала, що можу купити їй касету із записаними казками. Дівчинка навчилася вмикати магнітофон і кілька днів усе йшло добре.

Орел, король над усіма птахами, віддавна чув про незвичайний талант солов'я. Як добрий володар, він прагнув переконатися, правду кажуть чи ні. Аби пересвідчитись, послав на перевірку двох своїх урядників: павича і жайворонка. Вони мали оцінити красу і спів соловейка.

Двоє мандрівників піднімалися звивистою стежкою, холодний вітер дув їм просто в лице. Ось-ось мала початися снігова буря. Між скелями вже було чути свист страшного вихору. Йти було все важче і важче. Вони знали, якщо вчасно не дійдуть до притулку, то загинуть у сніговій заметілі.

Троє старанних і допитливих юнаків, урешті, успішно завершили навчання, здобувши високі наукові ступені. На прощання постановили, що об'їдуть увесь світ, а через рік зустрінуться, і кожен привезе найціннішу річ, яку тільки зможе віднайти.

Те, що нам казали, коли ми були дітьми:

- Я сидів сам-один в купе потягу. Згодом зайшла якась дівчина, - розповідав незрячий юнак-індус. - Чоловік та жінка, що її проводжали, напевно, були їй батьками. Вони давали їй силу-силенну порад і напучень. Не знаю, як виглядала та дівчина, але барва її голосу мені сподобалася.

Відомий майстер-лучник зорганізував змагання серед своїх учнів, щоб оцінити рівень їхньої підготовки. На одному з дерев, що росли в кінці галяви, повісили дерев'яний диск із червоним кружальцем посередині. Далеко на іншому кінці галяви провели лінію, за якою стали змагальники.

Чоловік, його кінь і його пес ішли дорогою, коли в них влучила блискавка. Не знали, що ступипи на останню стежку свого життя.

Глибокої темної ночі вмирав чоловік. Він повертався до­дому. Цілий рік працював у лісі, у горах, далеко від рідного села. Працював без відпочинку, однак йому так і не вдава­лося зібрати грошей. Отож вирішив повернутися додому.

Малий Мордехай був нестерпною дитиною. Батьки завели його до святого чоловіка, до якого всі зверталися за порадою у найважчих справах.

На нічному столику старенької жінки, що доживала віку в будинку для перестарілих, наступного дня по її смерті знайшли листа, адресованого молодій доглядальниці.

Була собі колись кома, яка страшенно обурювалася через те, що всі її легковажать. Навіть діти з початкових класів не надто звертали на неї увагу.

Троє людей опинилися якось на березі річки, яка несла свої спінені бурхливі води. Ці люди мусили перебратися на інший берег. Для них це було дуже важливо.

Одного дня у шпиталь до відділу інтенсивної терапії прийняли пацієнта на ім'я Карл. Це був високий сильний чоловік, який мав рак кістки. Хоча він дуже страждав, однак рідко скаржився.

Мисливці на мавп вигадали геніяльний і безвідмовний спосіб, як їх ловити. Знайшовши місце, де найчастіше збираються ці тварини, вони закопують у землю горщики з вузькою і довгою шийкою, але так, щоб видно було лише цей вузький отвір. А потім до начиння всипають жменю рису і ягід, якими полюбляють ласувати мавпи.

Якось, коли дружини не було вдома, відомий торговець мусив залишитись пильнувати своїх пустотливих дітей. Він саме мав щось залагодити, щось доволі важливе, але двоє шибеників не давали йому спокою ані на хвильку.

Молода мати готувала в кухні вечерю. Запланувала приготувати смажену картоплю і старалась, щоб страва, яка так смакувала дітворі, удалась на славу.

Один відомий професор університету, якого мали представити до Нобелівської премії, вибрався на озеро. Він попросив перевізника, аби той повозив його по озеру на своєму човні. Добродій погодився. Коли відплили вже доволі далеко від берега, професор узявся допитуватись.

У старовинній книзі з бібліотеки монастиря два монахи прочитали, що на краю світу є таке місце, де сходиться небо з землею. І ось вони вирішили відшукати це місце, давши обіцянку, що не повернуться доти, доки не знайдуть його.

Одного разу диявол влаштував ярмарок, щоб продати свою зброю та найвишуканіші інструменти для спокушання людей.

На мальовничому екзотичному гамірному базарі в одному місті на Сході заможна американська туристка побачила дивовижне дзеркало у срібній оправі.

У саду, край палацу великого правителя Вірменії, ріс трояндовий кущ. То була найбільш доглянута рослина у світі. За легендою, коли кущ розквітне, її пан буде обдарований вічною молодістю.

Один порядний юдей прибіг до свого равина і почав лементувати: «Раві, сталася страшна річ. Мій син хоче оженитися з християнкою!»

Давня арабська легенда оповідає сумну історію про зброєносця багдадського халіфа.

Один із найяскравіших спогадів мого дитинства пов'язаний із поверненням батька з роботи о пів на сьому вечора. Я і мій брат чули, як батько - для жарту - багато разів дзвонить, поки хтось із нас не відчинить йому двері.

- Якщо не дозволиш мені це зробити, я не зможу піти до школи! Мені буде соромно. Це дуже важливо, матусю!

Жив колись на світі славний канатоходець. Усі люди захоплювалися його надзвичайною спритністю. Ніхто ніколи не бачив, щоб він упав чи бодай втратив рівновагу.

Під час своєї відпустки один чоловік пішов прогулятися лісом, який лежав неподалік од міста, де він жив. Ходив по лісу годину, другу, аж нарешті збагнув, що заблукав. Ще і ще силкувався віднайти дорогу назад, випробував чи не всі стежки, але жодна не вивела його з лісу.

Був собі чоловік, простий і бідний. Увечері, після цілоденної важкої праці, повертав додому змучений і з поганим настроєм. Він із заздрістю дивився на людей, що їхали в автомобілях, сиділи за столиками у кав'ярнях.

Здоровенний та не надто чемний самурай прийшов до низенького буддійського монаха і каже: "Монаше, скажи мені, що таке пекло, а що - небо?"

Одного разу король викликав до палацу всіх чародіїв країни й повів їм таке:

Чотири князенки хотіли навчитися чогось такого, чого ніхто не вмів.

Буддійський монах спокійно повертався до свого монастиря в горах. Аж раптом його перестрів дуже голодний ведмідь. Побачивши поживу, звір понісся на ченця. Переляканий, він кинувся тікати, та несподівано опинився над прірвою. Отже, постав перед вибором: або кинутись у прірву, або потрапити в пащу ведмедя.

Пекло було вже майже заповнене, однак перед його брамою очікувало ще багато грішників. Дияволу не залишалося жодного іншого виходу, як заблокувати двері. Він вийшов до кандидатів на вхід і промовив до них: «Залишилося тільки одне місце, і, ясна річ, його може зайняти тільки той з вас, хто був найбільшим грішником».

Коли помер цар, молодий принц, дещо непокоячись, готувався зайняти його місце. Мудрий старий вихователь сказав юнакові: «Тобі потрібна допомога. Перш ніж вступити на престол, обери собі майбутню дружину, але вважай: це має бути дівчина, котрій можеш повністю довіряти. Запроси всіх дівчат, які прагнуть стати царицею. Я поясню тобі, як знайти гідну».

Був собі добрий і побожний брамин, який жив на пожертви вірних. Одного дня він подумав: «Переодягнуся в біснуватого і піду просити милостиню».

Селянин із сином чимчикували до найближчого села на щорічний ярмарок. Дорога пробігала через розхитаний, у тріщинах і прогалинах камінний місток, що дивом тримався над вируючою рікою.

Один хлопець учинив крадіжку. Через якийсь час справа вийшла на яв. Хлопець страшенно боявся реакції свого батька - чоловіка гідного і шанованого у місті.

Десятеро селян ішли дорогою на свої поля. Несподівано налетів ураган. Він несамовито шарпав дерева, земля здригалася і глухо стугоніла.

Одного дня великий Учитель зібрав усіх учнів, аби вибрати собі помічника.

Один король запросив до свого замку торгівця кіньми. Той прийшов, привівши двох чудових огирів на продаж. На вигляд майже однакові - обоє молоді, міцні й добре збудовані, однак торгівець зажадав за одного з них удвічі більшу ціну, аніж за іншого.

Один монах сидів на березі річечки, заглибившись у роздуми. Коли відкрив очі, то помітив скорпіона, який упав у воду і відчайдушно борсався, намагаючись зі всіх сил втриматися на поверхні і вирятуватися.

Послухай, сину... Кажу тобі це, коли ти спиш, поклавши ручку під щоку, а русяве волоссячко розсипалось по твоєму чолі. Ось я увійшов до твоєї кімнати. Кілька хвилин тому, коли я сидів у бібліотеці і читав, мене наскрізь пройняли докори сумління. Сповнений почуття провини, підійшов я до твого ліжка.

Одного вечора, коли мати готувала вечерю, одинадцятилітній син прийшов до кухні з карткою в руці.

Він був справді блискучим менеджером. Робочий день його був організований бездоганно - сприяли цьому комп'ютер, мобільний телефон і годинник. Цінував чи не кожну секунду свого часу!

Наречений і наречена розглядали дорогоцінне каміння, виставлене на огляд у ювелірній крамниці. Діяманти, сапфіри, смарагди викликали подив і захоплення. Але молодята шукали того єдиного каменя, що став би гідним уособленням їхнього кохання.

Окопи з часів Першої світової війни спотворюють дику красу гірських краєвидів, неначе шрами людське обличчя.

Спекотливої літньої днини робітникові, що працював на багатого господаря, було звелено скопати сад. Наймит неохоче взявся до роботи. При цьому він нарікав на Адама, що через нього люди отак використовують працю інших людей.

Одного разу добрий Бог вирішив створити... маму. Шість днів та ночей Він роздумував і експериментував.

Одна дівчинка, приходячи до дитячого садка, завжди приносила в сумочці дві хустинки. Вихователька запитала її чому.

Якось киця дуже закохалася в одного юнака. Так закохалася, що попросила чарівницю перетворити її в дуже гарну жінку, здатну здобути його серце.

Якось гри цікаві жабки вирішили ознайомитися зі світом. Недалеко від їхнього ставка розташувався великий хутір. І вони почали своє відкриття світу від току. Але дві курки побачили жабок і, щасливі, що мають нову поживу, кинулися на них з гострими дзьобами.

Один східний монарх із подорожі на Захід привіз додому сонячного годинника. Привезений подарунок цілковито змінив життя мешканців держави. Усі піддані швидко навчилися ділити день на години, з радістю дивилися на годинник і відмірювали час. Вони стали пунктуальними, порядними, старанними, можна було покладатися на їх слово. Живучи так, вони упродовж кількох років нагромадили гроші і досягли добробуту.

Великий Леонардо да Вінчі погодився виконати фреску у трапезній монастиря Санта Марія делле Ґраціє у Мілані. Це мала бути сцена Тайної вечері Ісуса з апостолами.

- Ти віриш у чудо?

Знаний філософ щодня намагався збагнути сенс життя. Присвятив розгадуванню цієї загадки найкращі літа свого життя. Радився зі славетними мудрецями людства, та не знайшов жодної задовільної відповіді.

Один чоловік прийшов до монаха-пустельника.

Жив собі на світі знак запитання. Був дуже привабливим і, як усі знаки запитання, вельми інтелігентним.

Був він людиною чесною, представником мовчазної більшости, суворим з жінкою і дітьми, членом расистської ліги, тому що вважав за краще, щоб «чорні залишалися у своїй країні». Але як буває з усіма, він також помер.

Йшов собі полем подорожній - і раптом у траві побачив якийсь предмет дивної форми.

Жила колись Мишка, яка мріяла стати царицею звірів. Наказала зробити для неї трон із хліба та корону з шоколадної обгортки, а тоді оголосила: «Я - цариця звірів! Чотириногі, двоногі, крилаті і повзучі - всі маєте мене слухати, поважати й приносити подарунки у день народження». Звістка швидко розійшлася, бо звірі полюбляють пліткувати. Першими прилетіли Бджоли, які хутко вклонилися цариці, принісши трохи меду, і незадоволено гуділи: «Маємо так багато роботи, ще цього нам бракувало! Однак ми виконали наказ, і нас зауважили!..»

Чоловік і жінка досить пізно одружилися. На їх здивування і радість, у них народився син. Вони виховували його з любов'ю, піклуючись, як тільки могли. Попри те, що самі жили убого, відправили його до школи мудрого вчителя, аби син міг зростати духовно. Коли хлопець повернувся додому, то захотів хоч якось віддячитися батькам.

Жив собі колись у горах один чоловік, якому належала статуя, вирізьблена великим майстром. Та вже віддавна пожбурив її в кут, де лежала вона лицем до підлоги, й зовсім про неї забув.

На парохію постукав брудний і бідно вдягнений хлопець. Був це постачальник наркотиків, якого розшукувала поліція і банда жорстоких конкурентів. Він не знав, де сховатися. Столітній священик, який відчинив двері, був заклопотаний цим візитом.

Жила колись одна дівчинка на ім'я Цецилія. Її батьки дуже багато працювали. Це була гарна, щаслива сім'я. Лише одного бракувало, але це Цецилія завважила щойно у певний момент.

Малий будиночок, увесь побудований із соли, розташувався біля підніжжя пагорба. У цьому будиночку жили чоловік із соли й жінка із цукру. Були дні, коли жили в злагоді, а були й такі, коли терпіти один одного не могли. Одного дня дуже посварилися.

В одній далекій країні росло дивовижне дерево. Ніхто не знав, скільки йому років. Говорили, що росло воно тут споконвіку. Чоловіки і жінки приходили до нього зі своїми проханнями. Навіть вовки у безмісячну ніч вили у бік цього дерева. Але ніхто не наважувався скуштувати його плодів. А плодів було безліч. Величезні й гарні на вигляд, вони важко звисали з обох гілок цього загадкового дерева.

Жив якось король, який всеньке життя згаяв, ведучи війни й примножуючи землі свого королівства. У шістдесят років зрозумів, що небагато за той час дізнався про сенс людського життя.

Один молодий хлопчина, який брав участь у змаганнях з бігу, що проводилися у пустелі, загубився поміж незліченними дюнами і скелями. Він ніяк не міг відшукати потрібного керунку. Проте не впав у відчай, а відважно рушив далі. Після кількох годин блукання сонце і спека геть зморили його. Бігун втрачав сили.

Один чоловік, стурбований критичним станом свого подружжя, звернувся за порадою до відомого психолога.

На сходах чоловік і дружина мучилися з тяжкою скринею. Це побачив брат дружини.

Село, що розташувалося біля замку, розбудив голос каштелянового посланця, який зачитував на площі оголошення свого пана:

Троє учнів одного учителя, які присвятили багато часу навчанню і медитаціям, вирішили помандрувати у світ.

Дивлячись у вікно, що виходило на ринок, учитель помітив одного свого учня. Це був Гайкель - він поспішав і виглядав дуже заклопотаним. Учитель гукнув його і запросив до себе.

Понад берегом струмочка заснула маленька мушка. Із глибини лісу почувся сильний глухий рик. Бідна мушка дуже перелякалася. Могутній лев рикав з цілої сили, шукаючи собі вечері.

Одного дня, коли світ був ще цілком новим, мешканці однієї місцевости влаштувати музичний конкурс, учасниками якого стали майже всі присутні - від Синиці до Носорога.

Одна дівчинка вирішила наново пофарбувати свого велосипеда.

Один вельможа влаштував у своєму замку велику учту і запросив на неї усіх мешканців ближнього села. Але запасів вина у пивницях щедрого шляхтича було замало, щоб заспокоїти спрагу такого великого числа запрошених.

Одної морозяної зимової ночі буддійський лама знайшов на своєму порозі замерзлу мишку, що від холоду майже не подавала ознак життя. Лама підняв її, зігрів, нагодував, а тоді попросив, щоб залишилась із ним і склала йому товариство. З того часу мишка жила у теплі. Проте, звірятко чомусь не виглядало щасливим. Лама зажурився.

Дитину, що мешкала у долині, страшенно вабили гори, що виднілися ген-ген на обрії.

Ця притча Бруно Ферреро - про внутрішній вогонь, який зігріває душу і довколишній світ.

Якось володар поклював до себе одного зі своїх васалів, котрий славився у своєму князівстві крутійством і хитрістю. Підлеглі йому люди жили у постійному страху. Коли він прибув на вимогу володаря, той віддав йому наказ: «Хочу, аби ти вирушив у світ і знайшов чоловіка, який би був цілком добрий».

На запрошення Берлінського університету до Німеччини прибув китайський учений. Біля виходу з летовища його зустрів німецький колега. Привітавшись і обмінявшись люб'язностями, вони вирішили поїхати в центр міста. На зупинці якраз стояв автобус, що ось-ось мав від'їжджати.

У корпус величезного корабля був вкручений гвинтик. Маленький і непримітний, він нічим не відрізнявся від багатьох інших, таких же пересічних гвинтиків, що з'єднували дві величезні сталеві плити.

Жив собі колись чоловік. Був він бідний, однак не журився - радів навіть із дрібниць. А ще в нього була мрія. Навколишній світ здавався йому сірим, жорстоким, безжальним, хворим. І чоловік хотів його змінити. Якось зранку, коли він минав майдан, залитий сонячним світлом, йому спало на думку: «А якщо я розповідатиму людям істо¬рії? Може, мені вдасться розбудити у них прагнення добра й любови? А це допоможе їм стати щасливими».

Ріка, біжучи до моря, по дорозі наткнулася на пустелю і - зупинилася. Перед нею-бо були лише скелі, всіяні гострими шпичаками і глибокими печерами, та піщані дюни, що зливалися з видноколом.

Гуси на подвір'ї чітко дотримувалися усталеного тижневого розпорядку. Того дня вони купалися у ставку, ретельно вичищали своє пір'я, обливалися, полоскали собі горлянки, чистили дзьоби, а потім, крокуючи перевальцем, збиралися скраю подвір'я, у затінку старої плакучої верби.

- Татку, скільки тобі платять за одну годину праці?

Над берегом одного з озер на півночі Індії жив дивний птах, який мав дві голови. Одна була з правого боку тулуба, а інша - з лівого. Один тулуб з двома головами.

Одна родина завітала до ресторану. Офіціянтка спершу вислухала замовлення дорослих, потім звернулася до семирічного хлопчика.

Один чоловік, який шукав мудрости, постановив зійти на гору, де раз на два роки об'являв себе Господь Бог.

Пес і Кінь жили душа в душу. Обидвоє за найменшої нагоди виявляли один одному свою приязнь.

Був собі колись король і мав він дуже гарну і добру доньку. На жаль, принцеса слабувала на дивну хворобу: коли дівчина підростала, її руки й ноги втрачали силу. До того ж, у неї падав зір і слух. Багато лікарів намагалося вилікувати принцесу, але все намарне. Якось до королівського двору прибув старець, про якого всі говорили, що йому відома таємниця життя.

Молодий студент, який прагнув працювати для добра людства, одного дня пішов до святого Франциска Салезія і спитав його:

Холод був пронизливий. Пастушки грілися біля вогню. Звістку про народження нового Царя принесли їм світлі постаті з крилами. Вона їх приголомшила. Хотіли Його побачити, вклонитися Йому, а ще попросити у Нього здоров'я та злагоди.

В одному прекрасному саду ріс дивовижний бамбук. Власник маєтку любив його найбільше з усіх дерев.

Жив собі король, що носив шляхетне ім'я Генрих Мудрий. Мав він три дочки: Альбу, Бетіну і Шарлоту. В глибині душі король найбільше любив Шарлоту. Настав час прийняти рішення про те, котра з них стане наступницею престолу. Король покликав усіх своїх дочок і запитав: «Любі мої донечки, чи ви мене дуже любите?»

Один юнак спитав наймудрішого старця, у чому криється таємниця щастя. Мудрець порадив хлопцеві, аби той обійшов палац і за дві години повернувся.

Юнак, втікаючи від жорстокого ворога, потрапив до одного села. Селяни чемно прийняли його і показали надійну криївку. Наступного дня прийшли воїни, що гналися за ним. Вривалися до хат, обшукували горища і пивниці, а потім зібрали всіх людей і начальник воїнів сказав:

Жив колись дуже сумний король, який мав слугу - чоловіка напрочуд щасливого. У нього завжди був широкий усміх на устах.

Одного дня жінка прийшла із синочком до Махатми Ґанді й попросила:

- Махатмо, скажи йому, щоб не їв більше солодощів.

В одному краю сталася велика посуха. Спершу пожовкла, а згодом і висохла трава. Зів'яли й поникли кущі та дерева. Не було жодної краплі дощу з неба, ані жодної росинки із землі.

Літній спекотний день. Тихо мріє маленький ставок, ніде ні шелесне. На листку латаття сидить лінива жаба й уважно стежить за довгоногою комахою, що безтурботно ковзає по воді. Якби вона захотіла поласувати комашкою, то це навіть не коштувало б їй великих зусиль. Трохи віддалік якийсь джмелик пристрасним поглядом прикипів до прекрасної мушки. Але йому не вистачає мужности висловити своє кохання, тож він задовольняється тим, що тихо милується нею здаля.

- Скажи мені, скільки важить сніжинка? - запитала синиця голуба.

- Майже нічого, - відповів голуб.

Хтось запитав мене кілька днів тому: якби я могла народитися вдруге, чи захотіла б прожити життя наново? Довго не роздумуючи, я відповіла «ні». Та згодом трішки замислилась і...

Один горобчик лежав на спині, простягаючи свої ніжки просто до неба. Прилетів другий горобчик і здивовано спитав:

У великому ставі симпатичний пуголовок одружився з рибою. Та ось настав день, коли у нього виросли ноги і, як це звичайно відбувається з пуголовками, він почав поволі перетворюватися у жабу.

- Тату, з чого починається війна? – запитує батька маленький Андрійко, дивлячись телевізійні новини.

Якось один чоловік затримався біля гурту хлопчаків, які бавилися на подвір'ї між будинками. Він почав підстрибувати, танцювати та виробляти всілякі блазнівські штучки, щоб розважити хлопців.

Жили колись старий чоловік і старий осел. Одного дня осел упав до криниці, уже висохлої, проте глибокої. Бідна тварина кричала весь день, і чоловік думав, як витягнути її звідти. Та врешті вирішив, що осел дуже старий і слабий, а сам він давно збирався засипати висохлу криницю.

На торгах розпорядник підняв догори скрипки. Були вони подряпані, понищені, а струни порозтягувалися й обвисли. Торговець вважав, що не варто марнувати час на старі скрипки, а проте показав їх усім, посміхаючись:

Щасливе подружжя в колі дітей та онуків святкувало своє золоте весілля. Хтось із гостей попросив чоловіка поділитися рецептом такого довгого й щасливого подружнього життя… Старший пан примружив на хвилинку повіки, потім, наче виловлюючи з пам’яті далекі спогади, почав розповідати.

Одного разу двоє друзів-хлоп’ят каталися на ковзанах на малому замерзлому ставку. Був похмурий холодний вечір. Діти їздили обережно, але раптом лід проламався і один із хлопчиків упав у воду.

Якось дикий кінь зустрів прирученого і почав ганьбити його за рабство. Але той твердив, що він – вільний, як вітер.

Бедуїн-кочовик, що проживав у Синайській пустелі, по кількох роках, проведених у тісному міжгір’ї, постановив спуститися в долину.

Жив колись хлопчисько із доволі складним характе­ром. Він легко вибухав гнівом, був сварливий, робив бага­то шкоди.

Один селянин зловив якось справжнього сокола і прип’яв його в курнику за лапку. Та сокіл не бажав миритися з курячим існуванням. Безупину він смикав мотузку, другим кінцем прив’язану до дошки в стінці курника.

Він був працьовитий і серйозний, вона – вродлива і розсудлива. Вони закохалися ще перед тим, як він мав іти до війська. Хлопець хотів щось подарувати дівчині. Щось, що б нагадувало б про його любов. Проте мусив заощаджувати, бо й так багато коштів забирало навчання. Він ходив по крамницях, довго вагався, та врешті вибрав. Купив величезну парасолю гарного червоного кольору.

У непролазних лісах Амазонії в Південній Америці один білий чоловік шукав нафту. Він дуже поспішав. Перших два дні тубільці, яких він найняв носильниками, робили все, аби якнайліпше впоратися зі своїми дуже важкими обов’язками.

Стрункий, високий і тріумфальний, з гідністю звернений у бік неба, мигдаль підносився над цілим садом.

Був собі колись бавовняний шнурочок, який почувався непотрібним. «Я надто слабкий, щоб бути шнуром, - скаржився. «Я недостатньо гарний, щоб мене використати для створення гобелена чи навіть для гаптування. Ах! Якби я був золотою ниткою… оздобив би одяг архиєпископа. Я невдаха! Нікому я не потрібен. Нікому не подобаюся. Навіть самому собі».

Тринадцятилітній Юрко прогулювався із мамою пляжем. Нараз спитав її:

Юнак заявив із погордою вчителеві:

Якось одна чемна і вихована мишка, що мала симпатичний вигляд, відчайдушно тікаючи від кота, опинилася у пивниці багатої віли. Там було зовсім темно, і мишка впала до якоїсь дивної калюжі. Це був добрий коньяк, що витік через попсутий отвір дубової бочки. Мишка несміливо лизнула дивну рідину. Смак їй сподобався. Це було щось міцне та запашне і гріло горло, мов вогонь.

Одного юнака, якого приятель запросив на своє весілля, здивувало, як багато осіб вітали молодят. Зауважив, що гості й родичі молодих вітали одне одного механічно, навіть не слухаючи сказане.

Одного разу вчитель спитав своїх учнів:

Один учений мав у своїй робітні великий стінний дзиґар. Дзиґар вибивав години врочисто, повільно і дуже голосно.

Дідусь нахилився над п’ятилітнім онуком і поцілував його надобраніч. Хлопчик одразу витер щоку.

- Учителю, що ви думаєте про гроші? – спитав один юнак свого учителя равина.

Була собі золота рибка. Одного дня вона взяла всі свої сім талантів і попливла шукати щастя. Ще не відпливши далеко, зустріла вугра.

Один лев із широко розкритою пащею наблизився до вівці і спитав її, чи від нього не тхне.

Різьбяр із допомогою долота і молотка обтесував величезний шмат мармуру. Хлопчик, що проходив поряд, затримався біля відчинених дверей майстерні, ласуючи морозивом. Малюк завмер, захоплений дощем білого пилу й уламками, що розлітались навсібіч від знарядь майстра. Не міг збагнути, що власне там відбувається; людина, що мов фурія, воювала з мармуровою брилою, здавалась йому трохи дивною.

Один китайський імператор урочисто присягнув: «Я позбудуся усіх своїх ворогів – жодного не буде у моїй державі!». Через якийсь час піддані побачили, як він прогулюється в імператорському парку зі своїми ворогами, беручи їх за руки, сміючись та жартуючи.

Новобранці мусили бігати щоденно. Ще до світанку, тільки вистрибнувши з ліжок, розігрівали м‘язи. Розпочинали службу в спеціальному військовому антитерористичному корпусі, тому звикли до навантажень, що постійно збільшувались, аж до повної фізичної знемоги. Тепер усе було інакше. Ці вправи були не схожі на їхній щоденний біг з ритмічним співом.

Гнучке деревце у саду прив’язали до міцного ясеневого кийка. Кийок служив деревцеві за опору й охорону, допомагав йому, щоби зростало струнким. Коли вітер запрошував у танок, юне деревце похитувало своєю щораз буйнішою кроною, розгойдувалося і кричало:

Вона була дружиною славетного ученого, що скрізь викликав захоплення, кандидата на Нобелівську премію у царині хімії. Але це була також самотня жінка, засмучена постійною відсутністю чоловіка, котрий, знай, пересідав з одного літака на інший, летів з одної конференції на іншу.

Устриця пожалілася сусідці: 

- Відчуваю великий біль у моєму єстві.

Дівчинка подала своїй учительці листочок зі своїм особистим «рецептом для життя». Написала: «Потрібно чотири обійми на день, щоб прожити. Потрібно вісім обіймів на день, щоб якось іти вперед. Потрібно дванадцять обіймів на день, щоб рости».

Батько однієї сім’ї старанно натирав автомобіль мастикою, щоб надати йому бажаного полиску. Одинадцятилітній син допомагав йому – він чистив шматкою бампер.

До кабінету відомого психіатра якось увійшов чоловік, на перший погляд цілком урівноважений, поважний із себе та елегантний. Та за кілька хвилин розмови лікар переконався, що відвідувач перебуває у полоні глибокої депресії й безпросвітного гнітючого смутку.

Мулла Насредин сидів у своїй чайній крамничці, коли до нього завітав сусід, аби порозмовляти.

Син одного короля, як це часто трапляється в казках, закохався у прекрасну, але дуже бідну дочку пекаря і оженився на ній. Кілька років молоде подружжя жило у злагоді й щасті. По смерті батька молодий королевич мав зайняти його місце — посісти на троні.

Один міністр сидів собі якось на бордюрі центрального міського фонтану, задумавшись про щось, та й упав у воду.

Бідна жінка знайшла одне яйце.

Молода жінка поверталася з роботи додому автом. Вона вела дуже обережно, бо машина ж новісінька, лише вчора придбана завдяки ощадливості чоловіка, який відмовляв собі у багатьох речах, аби купити саме цю модель.

Одного дня селянин, який жив неподалік від обителі, підійшов до монастирської брами й енергійно застукав у неї своєю мозолистою рукою.

Якийсь час Рауль Фоллєро перебував у шпиталі для прокажених на одному з островів Тихого океану. Там панували відчай, огида, жах, лють. Всюди повно калік — живих мерців. Втім, був серед цих понищених людських тіл і спустошених душ один прокажений досить похилого віку, який мав надзвичайно ясні й усміхнені очі. Він терпів тілесний біль, як і його нещасні товариші, але виявляв свою любов до життя, поборюючи відчай і ніжно поводячись з іншими.

Один нічний метелик з романтичною душею закохався в зірку. Він розповів про це мамі, а вона порадила йому закохатися в лампу.

Один хлопець, нахилившись над столом, записував свої постанови. Його мати у той час прасувала білизну.

Життя обдаровує тебе щодня надзвичайним даром, якого ти навіть не помічаєш і викидаєш на смітник...

Історія із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі» про те, чого купити не можна.

Історія із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі» про те, чого купити не можна.

Історія із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі» про диявольські підступи:

«Одного дня диявол постановив збільшити ефект своїх злих діянь. Він зібрав начальників департаменту і головний штаб дивізії пекельної пропаґанди і реклами, аби придумати нові кампанії спокус і пасток для людей, а також нові способи, щоб знищити сенс їхнього життя.

Історія про те, як «гострити сокиру», щоб вона не притупилася - із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі».

Історія про те, що хтось вдає, а хтось просто квітне - із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі».

Історія із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі» про те, як віра дає силу.

Кумедна і повчальна історія про штани із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»:

Історія із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі» про те, чому важливо інколи натискати «паузу»:

Історія із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі» про розмови і час для думок від видавництва "Свічадо".

Історія із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі» про те, що ми очікуємо багато, але боїмося дарувати.

Історія із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі» про те, що нічого в цьому світі не відбувається випадково:

Історія про жебрачку, троянду і поета Рільке із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»:

Історія із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі» про те, як важливо говорити близьким людям про свої почуття.

Цього разу читаємо історію із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі» про пригоду з їжаками:

Цього разу читаємо історію із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі» про морських зірок:

Сьогоднішній день для нас почався історією про цвіркуна і монету із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»:

Розпочинаємо тиждень оповідкою про яблука із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»:

З легкої руки видавництва «Свічадо» ми вирішили час від часу тішити своїх читачів невеличкими історіями із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі». Цього разу це оповідка «Один із багатьох днів»: