Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


14 Квіт 2013

УЧИТЕЛЬ

Читайте більше в рубриці Притчі Бруно Ферреро
 

Відомий майстер-лучник зорганізував змагання серед своїх учнів, щоб оцінити рівень їхньої підготовки. На одному з дерев, що росли в кінці галяви, повісили дерев'яний диск із червоним кружальцем посередині. Далеко на іншому кінці галяви провели лінію, за якою стали змагальники.

Один із хлопців сміливо виступив перший, бажаючи показати свою відвагу. Міцно стиснув лук і стрілу, потім став у позиції, готовий до пострілу.

- Учителю, чи можна мені стріляти? - запитав він.

Учитель, який уважно дивився на нього, спитав:

- Чи бачиш оті великі дерева, що нас оточують?

- Так, учителю, чудово бачу їх довкруж галяви.

- Добре, - сказав майстер, - іди до решти, оскільки ти іще не готовий.

Здивований учень поклав лук і приєднався до товаришів.

Наперед виступив другий змагальник. Узяв лук, стрілу й уважно прицілився. Майстер став побіч лучника і запитав його:

- Чи бачиш мене?

- Так, учителю, я бачу вас. Ви стоїте поруч зі мною.

- Повернися до своїх товаришів і сядь із ними, - знову промовив учитель. - Ти ніколи не зможеш влучити у диск!

Всі учасники, один за одним, брали луки і готувалися випустити стріли, та щоразу вчитель ставив їм питання і вислуховував відповідь. І повертав їх на місце. Зібравшись докупи, вони стали перешіптуватися від здивування. Жоден із них не випустив бодай одної стріли.

Тоді вийшов наймолодший з учнів і мовчки став збоку. Натягнув лук, а далі завмер, поглядом втупившись перед собою.

- Чи бачиш птахів, що летять понад лісом? - спитав учитель.

- Ні, не бачу їх.

- Чи бачиш дерево, на якому висить щит?

- Ні, вчителю, я його не бачу.

- А, може, бачиш хоча би щит?

- Ні, вчителю, не бачу його.

З громади учнів почувся сміх. Як цей хлопчина влучить у щит, якщо не може його вирізнити посеред галяви? Проте вчитель вгамував їх і спокійно спитав хлопця:

- То скажи мені, що ти бачиш?

- Бачу червоне кружальце, - відповів хлопчина.

- Чудово, - ствердив учитель. — Можеш стріляти.

 

Стріла зі свистом прошила повітря і, здригаючись, зупинилася посередині червоного кружальця, намальованого на дерев'яному щиті.

 

 

«Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно» (Лк. 10, 41-42).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»

 

 

 

 

 

 

 

Фото http://www.wallpaperax.com

Поділіться з друзями: