Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


17 Вер 2014

Притча про судний день, або Чи має Бог право судити людей?

Читайте більше в рубриці Притчі Бруно Ферреро
 

Пропонуємо притчу Бруно Ферреро про страждання людини і те, чи може Бог вимагати від нас щось, якщо ми змушені пройти через усі ці випробування.

Коли настане судний день, мільярди людей буде приведено на велику галявину перед Божим престолом. Багато хто з них відсахнеться, не витримавши яскравого світла, яким буде залите це місце. Однак не всі розмовлятимуть з Богом покірливо і смиренно. Деякі не спроможуться на діялог в дусі Божого страху і належної пошани до Бога. Уже в самому тоні відповіді чутиметься бунт і зневага.

- Чи може Бог осуджувати? Що Він знає про страждання? - пробурчала жінка в першому ряду. Вона відкотила рукав і показала витатуйований на руці номер полонянки концентраційного табору.

- Ми пережили таке, що, здається, неможливо пережити, нас били і мордували до смерти.

В іншій групі стояв чорношкірий. Він оголив перед Богом свою шию.

- А що Ти скажеш на це? - запитав він, вказуючи на сліди від задушення. - Наді мною знущалися тільки за те, що я чорний. Це був мій єдиний злочин.

З тлуму людей, що очікували суду, виступила студентка з маленькою дитиною і з синцями під очима: «Чому я маю так страждати? - простогнала вона. - Це не була моя вина».

У величезному натовпі утворилися сотні таких збунтованих груп. Кожна з них нарікала на Бога за те, що Він до-пустив на землі такі великі страждання.

Добре Богові бути щасливим, живучи в такому красивому і благодатному місці, де нема страждання, голоду і ненависти. Хіба може Він знати щось про терпіння людей на землі? Бог, говорили вони, має дуже спокійне життя.

Кожна бунтівна група делегувала представника, який, на її думку, постраждав найбільше. Єврея, чорношкірого, жертву Хіросіми, людину з інвалідністю, хворого на синдром Берґера, дитину з головною водянкою. Усі вони зібралися у центрі площі, щоб порозмовляти між собою. Кожен старанно приготувався, щоб представити свою трагедію.

Вони хотіли переконати Бога, що судити їх Він міг би лише тоді, коли б спочатку сам пережив те, що випало на їхню долю. Вони вважали, що Бог зобов'язаний зійти на землю і пережити різні людські трагедії.

«Скажіть Йому, щоб народився євреєм. Нехай насамперед буде піддано сумніву спосіб, у який Він прийшов на світ. Дайте Йому такий тягар праці, щоб навіть найближчі Йому люди подумали, що Він, мабуть, збожеволів. Нехай Він буде змушений давати свідчення на суді, де судитимуть підкуплені судді, нехай Він буде осуджений боягузами і зазнає тортур. І, врешті-решт, дайте, щоб Він відчув себе смертельно самотнім. А тоді вбийте Його. Та так, щоб не було жодного сумніву в Його смерті. І все це робіть у при-сутності свідків».

Кожен з них представив свою точку зору, а звідусіль залунали схвальні вигуки.

Коли закінчив говорити останній, настала велика тиша. Ніхто не мав мужности додати ще щось... Слухаючи розповіді, люди усвідомили, що Бог досконало розуміє всі їхні страждання.

 

 

«І Слово стало тілом» (Йо. 1, 14).

 

Джерело "365 коротких історій для душі" Бруно Ферреро, видавництво "Свічадо"

Фото deede78.blogspot.com

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему