Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


06 Жовт 2012

НЕ ПРОДАЄМО...

Читайте більше в рубриці Притчі Бруно Ферреро
 

Історія із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі» про те, чого купити не можна.

 

Одна пара зайшла до магазину дитячих іграшок. Вони довго оглядали їх на полицях, підвішених до стелі, розкиданих по столах, по підлозі. Бачили ляльок, що плакали і сміялися, електронні іграшки, маленькі печі, що пекли торти і піци...

Однак не могли вирішити, що купити. До них підійшла ввічлива продавщиця.

- Розумієте, - почала пояснювати жінка, - ми маємо маленьку дівчинку, але цілий день нас не буває вдома.

- Дівчинку, що мало усміхається, - продовжував чоловік.

- Ми хотіли б купити їй щось, що б її ощасливило, - говорила далі жінка, - навіть, коли нас нема... Щось, що б її забавило, розрадило, коли вона сама.

- Вибачте, - посміхнулася продавщиця, - ми не продаємо батьків.

Народити дитину - це укласти з нею такий великий контракт, що більшого людський розум не може вигадати. Всі діти приходять до нас з карткою запрошення і кажуть: "Ти мене закликав, і я прийшов. Що ти даш мені?". Тут починається виховне завдання у всій його широті й глибині.

Один п'ятнадцятилітній хлопець це бачить так:

Хотів я молока, а одержав соску.

Хотів я батьків, а одержав забавку.

Хотів я говорити, а одержав телевізор.

Хотів я навчитися, а одержав свідоцтво.

Хотів я думати, а одержав знання.

Хотів я мати власний погляд, а одержав ідею.

Хотів я бути вільний, а одержав дисципліну.

Хотів я любові, а одержав мораль.

Хотів я професію, а одержав місце.

Хотів я щастя, а одержав гроші.

Хотів я волю, а одержав автомобіль.

Хотів я місця в житті, а одержав кар'єру.

Хотів я надію, а одержав страх.

Хотів я змінювати, а одержав нерозуміння.

Хотів я жити...

Поділіться з друзями: