Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


08 Лист 2012

ДІЙСНЕ І БАЖАНЕ

Читайте більше в рубриці Притчі Бруно Ферреро
 

Юнак заявив із погордою вчителеві:

- Врешті я досягнув досконалості. Тепер абсолютно впевнений у власних силах. Сам собі господар. Легко втримую в шорах нерви, запанував над почуттям помсти, усунув із серця свого всіляку хтивість, слава більше не турбує мене, прагнення влади й грошей, навіть найменші сексуальні бажання ніколи не навідують мене, отож… Учиталь обірвав юнака на пів слові:

 

- Шкода! Декілька днів тому одна прегарна дівчина натякнула мені, що коли б трапилася така нагода, охоче б прослизнула в твоє ліжко…

 

Юнак зробив крок уперед:

 

- Он як? Хто б це міг бути? Я знаю її?

 

Один багатий юнак якось звернувся до доброчесного настоятеля монастиря і попросив дозволу лишитися в його згромадженні. Настоятель попросив дещо більше розповісти про те, як той живе, які має звички. Кандидат у монахи з погордою відповів:

 

- Завжди одягаю білу одіж, п’ю лише воду, узимку роздягнений качаюся у снігу. Щоб краще умертвити тіло, повбивав гострі цвяхи у своє взуття й наказую своєму слузі, щоб відміряв мені щоденно сорок ударів батогом…

 

Саме в цей час під’їхав важкий віз, який із натугою тягнув білий кінь. Візник випряг коня, напоїв із поїлки, кінь із насолодою, щоб зняти втому після важкого дня, повалявся у снігу.

 

- Бачиш, - мовив настоятель, - це створіння теж біле, п’є лише воду, валяється у снігу, цвяхи впиваються йому в ноги, отримує, напевно, більше, аніж сорок батогів. Одначе, є лише конем… 

 

 Із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»

 

 

Фото: openwalls.com

Поділіться з друзями: