Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


07 Лют 2013

ЧУДО

Читайте більше в рубриці Притчі Бруно Ферреро
 

- Ти віриш у чудо?

- Вірю.

- Справді? Ти бачив яке-небудь чудо?

- Звичайно.

- Яке?

- Тебе.

- Мене?

- Хіба я чудо?

- Так.

- ???

- Ти дихаєш. Маєш ніжну теплу шкіру. В тобі б'ється серце. Ти бачиш. Чуєш. Бігаєш. їси. Співаєш. Думаєш. Смієшся. Любиш. Плачеш...

- Так? І це чудо?

 

Був собі горобець, життя його - безнастанні клопоти і переживання.

Ще в яйці він журився: «Чи вдасться мені щасливо вибратися з такої твердої шкаралупи? Чи не випаду я з гнізда? Чи мої батьки зможуть мене вигодувати?»

Щойно впорався з цими турботами, як голову обсіли нові. Перед першим польотом горобець знову бідкався: «Чи втримають мене мої крила? А якщо я розіб'юся?.. Хто мене позбирає?»

Уже впевнено літаючи, горобець далі почав переживати: «Чи знайду пару, чи поталанить мені з горобчихою?

Чи впораюся з будуванням гнізда?»

Владнав і ці проблеми, але турботи не припиняли його непокоїти: «Чи вилупляться в мене пташенята? А якщо зламається гілка — загине вся моя сім'я? А якщо сокіл украде моїх писклят? І взагалі, чи зможу я їх вигодувати?»

Коли вилупилися здорові веселі й гарненькі горобчики і вже почали тріпотіти крильцями, горобець знову за своє: «Чи вистачить їм їжі? Чи вдасться втекти від котів та інших розбійників?»

Одного дня під деревом зупинився Ісус. Вказав пальцем на горобця і промовив: «Подивіться на птахів небесних: не сіють і не жнуть... а Отець Небесний годує їх!»

Аж тоді горобець зрозумів, що йому нічого в житті не бракувало. На жаль, раніше він цього не усвідомлював.

 

 

 

 

 

Із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»

 

 

 

 

 

 

 

Фото http://image.wallpaper777.com

Поділіться з друзями: