Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


03 Бер 2013

ХТО БІЛЬШЕ ЗНАЧИТЬ

Читайте більше в рубриці Притчі Бруно Ферреро
 

Був собі добрий і побожний брамин, який жив на пожертви вірних. Одного дня він подумав: «Переодягнуся в біснуватого і піду просити милостиню».

Опоясався ганчір'ям, як це роблять парії, найбідніші люди в Індії.

Того дня ніхто не вклонився йому на вулиці, ані не дав жодної милостині.

Спочатку він пішов на базар, потім до храму, але жодна Душа не озвалася до нього й словом.

Наступного дня брамин одягнувся так, як звичайно вдягаються люди його касти: біла накидка, шовковий тюрбан і вишитий каптан. Тепер люди знову з ним віталися й давали гроші - і йому особисто, і на храм.

 

Вернувшись додому, брамин зняв свої шати, розклав на кріслі й глибоко їм вклонився. Потім промовив: «О, моя одежо, яка ти, мабуть, щаслива! О, яка щаслива! Одяг - ось що поважають на землі, а зовсім не людських істот, які всього лише його вдягають».

 

 

Цирк, розташований на околиці міста, раптом, серед вистави, загорівся. Клоун, уже готовий до свого виходу на манеж, вибіг на вулицю, щоб покликати на допомогу. При-мчав на міську площу і почав гукати до всіх: «Біжімо зі мною! Цирк горить!»

Але люди тільки сміялися, думаючи, що це блазенський жарт, вигаданий з метою привабити людей на циркову виставу. Вони аплодували, заходячись від сміху.

«Якщо ми не загасимо вогонь, то він перекинеться на поля і ліс, а тоді й на місто!» — не вгавав клоун, переконуючи людей, що потрібна їхня негайна допомога, однак жодного результату. Він запевняв їх, що не жартує і не виконує циркового номера, а його слова - чистісінька правда.

Він навіть заплакав, але це викликало нові вибухи сміху в натовпі Йому кричали: «Браво! Молодець!»

Тим часом пожежа поширювалася, полум'я охопило не тільки цирк — зайнялися сусідні будинки, а далі й ціле місто.

Чому головну увагу ми звертаємо на одяг, а не на людей? Покладаємо надію на краватки та імідж. Молоді люди часто одружуються з одежею, а не з особою, яка її носить.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»

 

 

 

 

 

 

 

Фото http://upload.wikimedia.org

Поділіться з друзями: