Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!

Притчі Бруно Ферреро

Читайте на НародUA історії для душі - притчі - від Бруно Ферреро з книги "365 коротких історій для душі"


 

Притча Бруно Ферреро - про віру, яка здатна творити чудо. Важливо, щоб щира й чиста дитяча віра в чудо не знищувалась дорослими, а розвивалась в правильному напрямку.

Притча Бруно Ферреро - про віру й готовність прийняти всі випробування життя, які не дозволяють людині "зламатися".

Пропонуємо притчу від Бруно Ферреро з книги "365 коротких історій для душі" видавництва "Свічадо" - про цінність вибору.

Пропонуємо чергову притчу Бруно Ферреро з книги "365 коротких історій для душі". Цього разу Бруно Ферреро розповідає про пустелю, яка плаче і яку може змінити віра.

Притча про ті цінності, які у нас є, але які ми не цінуємо.

Одному чоловікові, якого турбував сенс його життя і те, яким буде останній день його життя, а передусім Страшний суд, перед яким рано чи пізно постане, наснився сон.

Пропонуємо чергову притчу від Бруно Ферреро - про мир.

Притча про те, що і "найнепотрібніші" речі для когось є дуже важливими.

На краю світу, у густому лісі була драбинка - звичайна драбинка, зроблена із сухого дерева. Зусібіч її оточували ялинки, модрини й берези - на диво гарні ставні дерева. Драбинка серед них виглядала геть злиденно.

Ця притча Бруно Ферреро - про те, що плани - лише ілюзія, і потрібно жити повноцінним життям саме сьогодні.

Молода дружина підхоплює: «Так, наші діти зможуть навчатись престижних школах і спокійно зростати». Молоді цілуються й покидають палубу. На рятувальному колі, прикріпленому до поруччя, видніє назва корабля - «Титанік»...

Притча про те, що у "кожного своя доля", свої можливості завдання.

Один чоловік, невдоволений собою та іншими, говорив: «Хто сказав, що кожен мусить нести свій хрест? Невже не існує жодного способу його позбутися? З мене досить моїх щоденних прикрощів і турбот!»

Ця притча Бруно Ферреро - про щастя і любов.

Жив собі колись один старий, що ніколи не був молодим. І тому не навчився жити. А не вміючи жити, не відав, як належить умерти.