Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


30 Січ 2016

«Пацифіст у мені помер». «Урок Історії» дизайнера Нікіти Шилімова

Читайте більше в рубриці Соціум
 

Революція на «Майдані», окупація Криму та війна на Сході України – теми першої персональної виставки молодого черкаського дизайнера Нікіти Шилімова. Він представник молодшого покоління мистецької родини Шилімових-Ганзенко. Експозиція відкрилася у музею «Кобзаря» Тараса Шевченка. Дизайнер розповів, яким був шлях до першої виставки.

2 copy3 copy4 copy5 copy6 copy7 copy8 copy9 copy10

 

- Ви є представником великої мистецької родини, чи відчуваєте якийсь тягар?

- Взагалі так. Насправді зростати в сім’ї художників має свої плюси і мінуси. Стосовно мінусів, то я відчув їх, коли постало питання, куди я маю вступати, і мене почали «навчати-ламати». Почався академічний рисунок, правила, канони, які дуже нудні. Зараз важливіша саме імпресія художника, що він може передати, а не ті канони, що вже склалися.

- То ви проти канонів, у яких працювали ваші мама, бабуся, батько. Ви за новітнє?

- Так. Я хочу відійти від них. Помічається тенденція: мій батько малює гірше мого діда, я малюю гірше ніж мій батько. Це не так погано. Треба рухатися далі.

- Тобто для вас вираження себе відбувається через якісь інші напрямки в мистецтві. Наприклад, через плакат?

- Я вибрав спеціальність «Графічний дизайн» (студент Харківської державної академії дизайну і мистецтв) і зараз я працюю в плакаті. Плакат це не чисте мистецтво, це меседж до публіки. Він має таку особливість, що ти маєш враховувати цільову аудиторію. Якщо твій плакат незрозумілий, то це твоя провина.

- А хто із корифеїв плакатного мистецтва є для вас зразком?

- Це польська школа плакату. Я від неї в захваті. На жаль, не можу досягнути тих висот. Мені дуже імпонує концептуальний мінімалізм Дмитра Захарова.

- Які подальші творчі плани?

- Зараз є велике бажання повезти цю виставку до Львова і  Харкова. Вона буде доповнюватись по можливості. Хочу винести її за музейний простір. Спробую домовитися в Харкові з військовим госпіталем. Виставити саме для солдатів, бо для них це робилося в першу чергу.

Якщо казати про плакати, то спочатку я намагався зробити антивоєнні і зіткнувся з тим, що пацифіст у мені помер.

 

Фото - Сергій Ганницький

Поділіться з друзями: