Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


05 Квіт 2016

Віра Кужелєва: «Щастя – страждати»

Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

Віра Кужелєва — героїня рубрики Щастя. «Я не знаю як боротися з проблемами, але знаю як бути собою. Філософські теми обожнюю, і ще люблю вихідні не пролежані на дивані перед телевізором, де чомусь часто розповідають про злочини та вбивства, а цікавіші, проведені з друзями та з користю для себе. Адже це щастя!», - каже вона.

Наша сьогоднішня героїня Віра Кужелєва родом з Яготина. Займається спортом, веде активний спосіб життя і часто згадує своє дитинство, бо там, за її словами, було найбільше щастя.

Дівчина впевнена, що люди, які часто страждають, – найщасливіші.

— А ви вже вибрали, за що боротися і як страждати?

Нічого не вийде, якщо ви хочете винагороди, а не боротьби, якщо мрієте про результат, а не про процес.

Люди, які люблять біль у м'язах, напругу і втому, перебувають у гарній фізичній формі. Той, хто любить допізна затримуватися на роботі, любить політику і корпоративну культуру компанії, рухається по кар'єрних сходах. Люди, що надають перевагу стресу і невизначеності життя, — єдині, хто живе творчістю і отримує визнання. Це природна частина життя. Ваша боротьба визначає ваш успіх. Тож наше страждання – це наше найбільше щастя, зароблене власноруч.

Щастя – бути дітьми. Пам'ятаєте, як ви були дітьми? Робили те, що робилося. Ніхто не задавався питанням, в чому переваги гри в баскетбол в порівнянні з грою в футбол. Просто вибігали після уроків у двір і грали спочатку в футбол, потім в баскетбол. Будували замки з піску, бігали скрізь, ловили жуків, стрибали через калюжі. Зауважте, ніхто не розповідав, що всім цим необхідно займатися.

67857436363

Та всіх штовхала вперед власна цікавість і ентузіазм. А як було чудово: набридли хованки — кидаємо грати. Без додаткових складнощів, почуття провини, довгих суперечок і аргументів. Не подобається — не грайся. Тож чи не щастя це?

Кому подобалося ловити комах, той їх ловив. Ніхто не займався самоаналізом. Хоча б одного разу в голові виникало питання: "Чи є вивчення комах природним заняттям для дитини? Ніхто в усьому дворі не ловить жуків, може, зі мною щось не так? Як моє захоплення вплине на майбутнє?" Така нісенітниця в голові не з'являлася. Було б бажання, а питання "робити або не робити" не стояло. Адже ми просто були щасливі і не думали більше ні про що!

 

Фото надані героїнею

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему