Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


24 Січ 2018

Вікторія Віадук: "Щастя – відчувати й бути вільною"

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

"Відчувати, що ти є, що у тебе під ногами та земля вертиться, і ти достатня, і ти потрібна світу - от тоді приходить щастя могти дарувати, давати, ділитись", – розповідає Вікторія Віадук – героїня Щастя на НародUA.

25446205 514248948958631 644024446799891360 n

 

Вікторія Віадук, 34 роки, місто Рівне. Психотерапевт і письменниця.

 

Всередині мене

Я психотерапевт, поетка по факту. Письменниця,  художниця у найближчих планах та всередині. Мені у травні 35, до цього часу хочу встигнути видати збірку, щоб хоч колись її видати. А поезій маю і на три. А ще всередині мене тихо живе співачка і актриса. Але сцена - це завжди був страх для мене, - тепер ні, і може колись...

Природа – мій храм і сенс

Ну і куди без Магії... Природи, знаків, видінь... Переселяюсь у хатину дитинства недалеко від рідного мені Рівного. Всюди ліси, поля, річка... Природа для мене - храм і сенс, коли вже все, іноді, перестає мати суть. Люблю ще також море... Планую до океану. І до стихійних місць таких, як пустелі, степи, водоспади. До людей, де Життя і колорит.

Поряд за ширмою свідомого

Зараз цікавлюсь шаманізмом. Почну вивчати Рідновірство. Практикую прожиття реінкарнацій через образи (у символjдраматичній психотерапії). Я згодна з Фрейдом про дитинство і з Юнгом про Тінь і Самість, але є ще минуле, і воно поряд за ширмою свідомого, і воно формує наші глибинні страхи та програми. Завітати, побачити, відпустити. Це ще і дуже цікаво. Своє минуле з крайнього пам’ятаю з дитинства і от для чого - для віри у це. Звичайно, я тоді не знала, що то за картинки і відчуття в мені живуть.

Надихають діти

Пишу пісні музиканту, з яким живу, вже навіть одну записали. А ще я маю один з додатків Щастя... Відчуваю і розповідаю власні казки. Підглядаю простір. Надихають діти. Маю двох доньок. Софія, 11 років, обрала з 5-ти років стати Художницею. Вчора почала читати Кастанеду. Ненавидить школу. Приєднуюсь - печаль. І Ася, 7 місяців на носику, сміх і це саме Щастя з неї бризкає.

Що таке щастя?

Щастя, то Відчувати... Бути.... Вільною. Скільки б не було навколо Радості, краси, свята, але якщо нема всередині тої Свободи, то все як фон, наче за кулісами. А от відчувати, що ти є, що у тебе під ногами та земля вертиться, і ти достатня, і ти потрібна світу - от тоді приходить щастя могти дарувати, давати, ділитись. Бо тобі вже не треба чекати, добирати, ховатись (твоя внутрішня дитина роками здобувала Себе, до Любові...) Психотерапією, практиками і Майстрів, і шаманів, і горами, і морями, і вугіллям, і зірками... Це найголовніша "робота" - здобути (не щастя ні, то - миті), здобути Спокій... і що б не ставалось, як би боляче не було, ти назавжди залишаєшся Цілою і ніщо не розіб’є тебе.

Приймати світло

Невидимим потоком.

Мовчати про...

Торкатись моху.

Лакувати комин,

Встелити снігом траву.

Латати болю спомин,

Натягнути від вишні

До горіха тетиву.

Я живу...

Щоб не ставалось

я Живу.

Казки павутиною,

Мереживом плету.

Крізь, поле та ліс,

Море й гори...

Завжди до себе йду.

Куди б не прийшла

Спокій знайду.

Бо, ношу його

Люляю, торкаю, відчуваю

Наче, ковток чаю.

Невидимим порталом.

Засинаю...

І там життя

Знаю, проживаю.

Вікторія Віадук

 

Поділіться з друзями: