Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


07 Черв 2017

Тетяна Сметанюк: "Щастя можна подарувати іншому"

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

"Щастя — стан душі, почуття чи щось магічне — сказати важко", — розповідає Тетяна Сметанюк.

Тетяна Сметанюк — героїня Щастя на НародUA. Живе в Кам’янці- Подільському. Очолює громадську організацію Творче об’єднання письменників та художників «Кам’яний острів».

1535022 1090014411019800_7049727770093788361_n1

Що таке щастя?

Щастя — стан душі, почуття чи щось магічне — сказати важко. Інколи людина все своє життя шукає можливості бути щасливою, а знайшовши, не бажає відпускати. Але найприємніше, що щастя можна подарувати іншому.

 

Щастя

Зустрілися сестри Горе, Розлука та Щастя біля будинку господаря Миколи. У ошатній оселі яскраво світилися усі вікна.

— Прийшла я першою, тому і пануватиму у господаря, — промовила Горе.

— Сестро, ти, мабуть, закони наші забула. Якщо ми втрьох стоїмо біля будинку, то в нього зайдуть усі, — озвалася Розлука.

— Так, забула. Ми зрідка бачимося. Мабуть, ця родина особлива, якщо ми втрьох тут стоїмо.

— Напевно, – тихо зітхнула Щастя, — наскільки особлива, нам потім покаже матінка Час. А так будемо заходити по черзі: хто перший прийшов.

— Тоді мені першій заходити, — усміхнулася Горе. — А ви, сестри, лише завітаєте в дім, як мине три роки.

На тому домовилися Горе, Розлука та Щастя і розійшлися.

І зайшло Горе у дім — того ж вечора захворіли двоє молодших дітей у господаря. Лікарі були безсилі, які і заговорені трави. Дітвора продовжувала важко хворіти. А через рік тихо відійшли у небуття...

Через три роки у місячну ніч знову зустрілися сестри біля дому господаря.

— Я впоралася зі своєю роботою. Сім’я зазнала горя — виплакали багато сліз. Тепер черга Розлуки панувати.

— Я теж не підведу, та не гірше тебе впораюся.

— От і подивимося.

Так і увійшла в дім розлука на три роки. Роз’їхалися старші діти. У перший рік первісток — у медичне училище до міста. Дві дочки вслід за братом влаштувалися медичними сестрами. Через два роки і молодший син виїхав до Канади з дядьком.

Залишився ґазда з дружиною вдвох у великій садибі.

У тихій хатині світилося лише одне віконце, навпроти якого втретє зустрілися три сестри.

Сестро Щастя, тепер твоя черга, — сміючись сказала Розлука. — Добре я потрудилася, адже розвела родину у різні сторони. Навіть не знаю, як ти зробиш їх щасливими.

— Родина зазнала горя і розлуки, та в повні мірі заслуговує відчути щастя, — зауважила третя сестра.

— Успіху, сестричко.

Зайшла у дім Щастя. Згодом повернувся до батьків старший син з молодою дружиною. Відкрив медичну практику у селі. За ним приїхали і сестри допомагати братові у лікарні. Через рік наповнилася хата дитячим сміхом, кожна з них вдало вийшла заміж та оселилася поблизу батьківської хати. Молодий син з Канади надіслав хорошу звістку, запрошував у гості.

У Різдвяну ніч зібралася родина за столом. Як годиться, промовив господар молитву, дякуючи за прожитий рік. Невдовзі звернувся до дітей:

— Діти мої, наша родина зазнала велике горе. Завжди пам’ятайте брата та сестру, яких немає поруч з вами. Горе дало кожному з вас знайти свій шлях у житті. Якби не було горя, не стали б ми сильнішими. Розлука дала змогу побачити інший світ та знайти своє місце у ньому. Якби не пізнали її, то не цінували б так сьогоднішню вечерю. Пам’ятаймо цей урок — він для нашої родини був найціннішим. Сьогодні за нашим столом панує щастя, варто було подолати усі труднощі, щоб сьогодні бачити вас щасливими. Тому послухайте мій заповіт, діти. Широко відмикайте двері, щоб не приходило у ваш дім, але тримайтеся всі разом.

За вікном три сестри дивилися у шибки на людей, які світилися теплом і затишком.

— Зробили ми роботу на славу, — радісно промовила Розлука.

— А ми по іншому і не можемо, — відповіла Горе

— Так, ми принесли свої дари. І як вони будуть використані, залежить від людей. До зустрічі.

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему