Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


09 Груд 2016

Тата Рівна: «Буває щастя пекуче нестримно сухо гаряче»

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

Тата Рівна – героїня Щастя на НародUA. "Щастя без сумніву має свої ознаки і свої унікальні риси, свої родимі плями", – розповідає вона.

Тата Рівна, м. Рівне. Державний службовець, письменник, кандидат історичних наук

Що таке щастя?

щастя буває до смерті до видиху і до вдиху

летючим буває щастя дзвінким від сміху

буває воно в конверті рядками тремтячих літер

 покрите рясними плямами які хтось витер

буває щастя пекуче нестримно сухо гаряче

 і часто, коли надворі б’є холод собачий

 коли замерзають руки і навіть крила

воно зігріває душу, а часом й тіло

 у миті великої битви внутрішнього двобою

щастя веде й знайомить тебе із тобою

і тисне в обіймах ставить усі розділові знаки

 щастя без сумніву має свої ознаки і

свої унікальні риси свої родимі плями так

щастя є у лісу у міста з його автами

хмарочоси– кожен безлицих тіней повен

феї річок які оживають щоповінь

ллють повні долоні кеари міхи відра водиці –

всі вміють бути щасливими як годиться

у божому племені між мандрівцями з Офіру між

лірниками і співцями між віри й невіри

щастя часом задуже холодне але це не часто

воно зазвичай все теплится… таке вже щастя

така є його природа– биття і ритми

 м’який не пульсуючий спокій закритий за-

нурений карамеллю у ніч терпку чайну

щастя буває німим, а ще надзвичайним

у кожного в цьому царстві Божого духа

свої занурення рими стоп-кадри рухи

свої молитовні слова шпильки вузлики

червоні нитки заговорені ґудзики

що притримують щастя запаморочують

усіх хто хоче вкрасти його зурочити –

коли тобі тридцять п’ять коли сорок вісім

відсутність щастя доводить до сказу бісить

і часто у листопаді як дощ почався

 надвечір такі з відчаю шукають щастя

 бродять містом у модних джинсах поношених

із мокрими вище коліна холошами

тягнуть сірі погляди до нічного неба –

їм трохи, хоч жменю хоч крихтами, а треба

тим кому тиша за щастя у кого діти –

часто щастя немає куди подіти і

вони розсипають щедро між перехожи-

ми й врешті стають на кульбабки схожі

 

Мить важить більше як весь навколишній авалон –

з дрібної комахи виростає слон

з малої зернини проростає колос

у когось– крила

у когось– голос

у когось– вись

у комусь– рись

а хтось несеться

 а хтось летить

або сміється

або тремтить

для когось вічність

ця мить щастя буває різним, на видиху і на вдиху, але

найчастіше– тихим

 

Фото надане героїнею

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему