Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


27 Серп 2016

Світлана Талан: «Щастя як примхлива панянка: може прийти тихо й непомітно»

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

Світлана Талан – героїня Щастя на НародUA. "Щастя не можна купити за гроші чи вкрасти у когось, але можна ним поділитись і подарувати його", – стверджує вона.

Світлана Талан - письменниця, пише в жанрі «реальні історії». На літературній ниві автор порівняно недавно, від дня виходу її першої книги минуло менше п’яти років, але за такий короткий проміжок часу у Світлани Талан з’явилося широке коло шанувальників її творчості. Автор тричі ставала лауреатом «Коронації слова», її романи відзначені багатьма літературними преміями та нагородами, має відзнаку «Золотий письменник України», за версією журналу «Фокус» займає третю сходинку серед популярних сучасних українських авторів. З-під пера автора вийшло вже більше десяти романів в Україні та Канаді, у її добірці є також оповідання та дитячі твори. Письменниця має активну громадську позицію, співпрацює з журналом «Бористен», де веде постійну рубрику «Життя Донбасу».

Що таке щастя?

ЩАСТЯ – МИНУЛОГО ЧАСУ

Поняття щастя у кожного своє, і воно може змінюватися з плином часу. У підлітковому віці ми з подружками вели «Зошити щастя», де писали одне одному побажання. Тоді у нашому понятті щастя було зустріти гарного хлопця, вступити до вузу, мати чоловіка, але виявилося, що щастя набагато складніша річ, і мати поруч чоловіка ще не означає бути щасливою.

Згадую найщасливіші моменти, коли була дійсно щаслива: вступ до інституту; коли, попри всі песимістичні діагнози лікарів, після кількох років боротьби дізналася, що моя дитина здорова; коли після трьох років роботи «в шухляду» стала лауреатом «Коронації слова»; коли тримала у руках першу видану книгу; коли після трьох місяців ворожої окупації побачила на вулиці український прапор.

Щастя не можна купити за гроші чи вкрасти у когось, але можна ним поділитись і подарувати його. Мене дратують люди, які скиглять, що вони самі не щасливі, тому не можуть дати шматочок щастя іншим. Таким хочу сказати: «Подаруй сироті книгу, яка стоїть у тебе роками на полиці – і дитина стане на мить щасливою. Подивись їй у вічі і побачиш, як вони проміняться щастям. Хіба від того ти не став щасливішим?». Або так: «Подаруй свій одяг, який не носиш самотній похилій, малозабезпеченій людині – ти ощасливиш її». Іще: «Віднеси волонтерам старі білі простирадла, вони підуть на захисні сітки для наших захисників і, може так статися, що саме твій непотрібний шматок тканини вбереже його життя».  Щоб бути щасливим, не можна бути байдужим, мовчки сидіти і чекати поки щастя саме прийде до тебе, а коли прийшло – не треба його ховати від сторонніх очей.

Щастя як примхлива панянка. Воно може прийти тихо і непомітно, і лише з роками люди розуміють, що були щасливі. Адже, колись було щасливе дитинство, весела юність, були незабутні студентські роки, міцне здоров’я, виховання дітей – все це те непомітне щастя, яке вже було у нас, а ми не помічали. Ви не попали під обстріли? Значить, щасливі. Не стали біженцями? Ваші діти живі і біля вас? Ви не обмежені фізично і можете вільно пересуватися і ходити на роботу? Якщо відповідь «так», то ви – щаслива людина, потрібно лише не бути сліпцем та скиглієм. Все пізнається у порівнянні. Щастя можна побачити лише огледівшись назад, тому воно найчастіше минулого часу.

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему