Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


12 Серп 2016

Світлана Юхнович: «Щастя – це коли тебе сприймають таким, як ти є»

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

Світлана Юхнович – героїня Щастя на НародUA. "Щоб зрозуміти щастя, потрібно відчути контраст. Пройти всі чорні смуги, щоб білі здавались ще білішими. Відчути пекло, щоб цінувати рай.", – запевняє вона.

Світлана Юхнович, 22 роки. Зараз проживає в Рівному. Після закінчення університету працює продавцем, але все ще шукає себе... Любить поезію, хорошу, прожиту кожним словом поезію... Пише вірші, є учасницею народного літературного об'єднання "Поетарх" при Рівненському міському палаці дітей та молоді.

Що таке щастя?

Щастя – це коли тебе сприймають таким, як ти є. Це коли не потрібно грати ролі, вигадувати слів, додумувати почуттів, приховувати свою сутність. Воно непомітне, ледь відчутне, його не буває забагато. Зловила одного разу його в думках, як метелика в сітку. От сидимо ми сім’єю після важкого дня, наче і втомлена, і ненафарбована, і вигляд не дуже, а на душі так спокійно, так добре. Поряд ті, кого ти любиш, ті, хто люблять тебе, якою ти б не була, де б тебе життя не носило, скільки б часу і кілометрів вас не роз’єднувало. І вони живі, здорові, балакають там про всілякі гаразди і негаразди, а ти сидиш собі і ловиш ковтки свіжого повітря, і переносишся в рай. І мені здається, що це і є рай на землі, просто про нього мовчать. Про важливе завжди змовчують чомусь… Виходить, що щастя для нас роблять люди. Але щастя не б’ється весь час в одні ворота, тому його ми творимо самі. Ми робимо когось щасливими, хіба нам від цього стає гірше? Навпаки, ми наділяємось якось новою силою, я б назвала це щастя в квадраті.  

Насправді ж щастя – це шалений спокій. Це коли відчуваєш, що у тебе все розставлено правильно, все на своїх місцях, це коли серце наповнюється якимось диким бажанням жити і чогось досягати. Цей так званий спокій дозволяє тобі перед сном мріяти, а не думати (а це дві великі різниці). Він наділяє тебе якоюсь невідомою силою і ти здатний робити такі речі, що іншим здаються не під силу.

Люди завжди чомусь говорять про щастя у минулому часі: воно у мене «було». Особливо тоді, коли посеред горла стоїть комок, а посеред серця пустота. І правильно, ми ж не насолоджуємось сонцем, а, навпаки, бажаємо його лише тоді, коли надворі негода. Щоб зрозуміти щастя, потрібно відчути контраст. Пройти всі чорні смуги, щоб білі здавались ще білішими. Відчути пекло, щоб цінувати рай.

Завжди прощупую щастя у звичайних моментах. От чекаєш дорогу людину місяцями, а при зустрічі серце аж запинається, хіба це не щастя? І навіть якщо чекаєш, і тобі наче і важко, але знаєш, що є на кого чекати, хіба це не щастя? А, в принципі, кожному своє…

Своє щастя я можу продіагностувати, зробити йому рентген і поставити собі точний діагноз. Мені видають мене мої вірші. Я боюсь їх, особливо чорних, сумних і пророчих. Точніше щастя в них точно не відчувається, рідко взагалі хочеться писати, коли я щаслива, просто не вистачає на це часу, я зайнята, я насолоджуюсь незворотніми і неповторними моментами. Ну хіба, що воно, оце наше щастя, переповнюється аж по вінця і я ділюсь ним з клаптиками паперу, старими зошитами і клавіатурою ноутбука. Але я щаслива, навіть коли відчуваю себе нещасною. Я маю те, що не усім дано, якби це нескромно не звучало, я вмію любити, я вмію дарувати частину себе для когось. Мені здається, що якби на землі кожен навчився любити, то світ був би менш жорстоким і скупим. А ще я вчусь вірити. Вірити в те, що всі, ну і я в тому числі, знайдуть себе, знайдуть своїх… Щоб створити в майбутньому такий куточок, таке затишне місце, щоб мої діти (у майбутньому) теж сиділи після важкого дня і ловили себе на думці, що вони щасливі.

 

Фото надане героїнею

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему