Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


13 Бер 2019

Софія Денисюк: "Зараз я щаслива! Немає конкретної причини, просто факт"

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

"Щастя – отримувати задоволення від того, що робиш і чітко усвідомлювати, що це точно ті речі, які потрібно цінувати", – розповідає Софія Денисюк – героїня рубрики Щастя на НародUA.

Спішу жити: для батьків «авантюристка», для всіх – «активістка»

53678721 2064452503854813 265018010652114944 n

Студентка другого курсу НПУ імені М. П. Драгоманова, факультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка.

Обожнюю читати та писати. Веду активно особистий блог, де розповідаю про своє життя. Із ранніх років цікавлюся поезією і вже сама пишу на різні теми, особливо про те, що хвилює багатьох сьогодні. Останнім часом маю можливість писати рецензії на улюблені книги для видавництв, а ще статті. Цікавлюся сферою журналістики, а тому зараз планую проходити практику (головне вірити).

54257832 157862921798042 6837466795679416320 n

Люблю малювати. Закінчила шість класів художньої школи, працюю викладачем образотворчого мистецтва у дитячому садочку та проводжу майстер-класи на різноманітних фестивалях.

Також люблю подорожувати, займаюся туризмом і у свої 19 років маю другий розряд із туризму.  Найцінніше – подорожі. Спішу жити, а тому для батьків «авантюристка», а для всіх «активістка». Веду активний спосіб життя і розвиваю себе в різних сферах. Намагаюся брати максимум від кожного дня, бо коли, як не сьогодні, і хто, як не я?

Що таке щастя?

53429893 263026494628000 6687160180318142464 n

Режисери знімають фільми про щастя, художники прагнуть зобразити його на полотні, музики – заграти, співці − заспівати, але що для конкретної людини «щастя», ніхто не знає. Усе залежить, на мій погляд, від поставлених пріоритетів та потреб у житті.

Прокинутися, привітатися з  променями сонця, які пробиваються через закриті штори, випити чай з імбиром, одягти яскраве пальто і вийти надвір, обов’язково посміхнутися незнайомцю в метро, слухати «Еверест» у навушниках і з посмішкою прямувати до університету − такий ідеальний ранок для мене. Занадто ванільно? Можливо, але щиро намагаюся цінувати кожну мить та дрібничку, бо завтра такої днини вже точно не буде. Ось що для мене щастя – отримувати задоволення від того, що робиш і чітко усвідомлювати,   що це точно ті речі, які потрібно цінувати, навіть маленькі,  адже у 21 столітті люди ще не оволоділи такою суперсилою – цінувати мінімальне, все ж починається з нього.

Цьому вчилася довго. Все почалося теплої літньої днини восьмикласниці Соні. Тоді світ змінив свої фарби, коли з екрану телевізора почула фразу: «дитинство, не йди». Думка про втрату цього солодкого часу поселилася в голові. Цей період свого життя назвала «криза малого віку». Згодна, звучить дуже кумедно, але  тиждень не могла прийняти факт, що більше не зможу грати в піжмурки, дивитися дитячі мультики і взагалі, як далі жити без школи? Соня не розгубилася і чітко поставила мету: цінувати кожну мить і  день, максимально реалізовувати задумане, бути активною , аби закривши двері школи востаннє, ніколи не сумувати про той чи інший день. Так уроки перестали бути монотонними, а вчителі нудними, адже тепер я намагалася зловити все і не пропустити нічого. В той же час мені відкрилася купа можливих активностей  і за цей період свого життя я ніколи не матиму права шкодувати. З того моменту світ познайомився з позитивною Сонею.

Закрилися одні двері – відчинилися інші: університет. Тут я ще більше поспішаю жити, адже Київ – місто можливостей. Максимально намагаюся встигнути побачити все, бо хто знає, що буде завтра? Коли, як не сьогодні і хто, як не я – ось це кредо іде по життєвій стежині разом зі мною вже багато років. Зараз я щаслива! Немає конкретної причини, просто факт. Можливо, це збірне поняття? Я насолоджуюся українською мовою на парах, мене мотивують слова викладачів,  бавлюся з дітками в дитсадочку, отримую задоволення від усіх студій, курсів, майстерtнь, дискусій, вечорів та фестивалів і просто від життя: банальної склянки какао перед сном, фільму з друзями чи улюбленої книги. Як ніколи зрозуміла, що треба спішити жити. От тому вже не страшно брати квитки в чуже місто,  знаходити час на улюблені гори, спорт і шалені вчини, адже: «Сміливі завжди мають щастя…». Одне знаю точно, стати на одні ваги з усім цим можуть  тільки мама і тато, а тому я не лише спішу сама жити, але в тому ж темпі намагаюся проводити з ними час, якого з кожним роком все менше і менше.

53692806 364985770762458 1309658699622514688 n

Є речі, які не можна порівнювати. Хіба ж можна поставити поруч нове авто та мамині фірмові сирники, а новий діамант на правиці з заходом сонця на вершині наших Карпат? Почніть цінувати і помічати! Щастя – це стан. За 19 років у моєму житті багато чого траплялося: і цькування однолітків, і всі можливі проблеми зі схудненням, купа хвороб та стресів і знаєте − це все дрібниці! Милі дівчата та хлопці, не витрачайте своє дитинство на гоніння за ідеальними параметрами, або на нові жарти про слабших друзів. Любі студенти, яка ж золота у нас пора! Вона створена не тільки для книжок. Шановні дорослі, знаходьте час у своїх заклопотаних буднях на те, ще дійсно вам приносить задоволення, бо час невідворотно минає. Хіба ж не в цьому щастя? Живіть!

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему