Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


20 Квіт 2016

Саня Малаш: «Щастя – бути потрібним іншій людині»

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

Саня Малаш – героїня Щастя на НародUA. "Вхопитися за опору й триматися її всім, що є ціле й справне - руками, зубами, парасолькою, римами, подихом тощо... Якщо ти вмієш любити, то ти завжди матимеш за що триматися", - переконана вона.

Саня Малаш, лінгвіст, поетеса, бард, палка шанувальниця лілій, ігрової логопедії та позитивної літератури. Проживає у с. Гоголів Броварського району Київської області.

Що таке щастя?

Чи може людина бути щасливою, коли життя пішло геть не так, як хотілося б? Моя відповідь - може. Але для цього вона має вхопитися за опору й триматися її всім, що в неї є ціле й справне - руками, зубами, парасолькою, римами, подихом тощо...

Якщо ти вмієш любити, то ти завжди матимеш за що триматися. Ні, не за чиїсь гроші чи сексуальні здібності. Тебе триматиме думка про те, що, хоч би як тобі було важко, але ти можеш зробити щось важливе для іншої людини. Оце і є твоя опора - бути в змозі робити добро. Це і є твоє щастя - у будь-якому стані душі й тіла бути потрібним іншій людині.

Таким утіленням щастя в теорії та практиці стала для мене моя бабуся. Цьогоріч їй виповнюється 79 років. Вона народилася у селянській сім'ї, і змалечку на плечі маленької  Тоні лягли господарські клопоти. Дошколяркою застала Другу світову війну. Вижила у неврожайні голодні роки (1946-47). Приїхала за чоловіком до зовсім незнайомого міста. Не маючи житла, доглядаючи мого недужого діда (він пішов із життя у 40 років), моя бабуня все ж була щасливою. Не завжди її розуміли, а ще рідше їй співчували люди, з якими доводилося стикатися. Але сьогодні Антоніна Терентіївна зізнається: той шлях, який вона пройшла, навчив її любити життя й не опускати рук перед труднощами. Тому що в її серці завжди жила й живе віра в найкраще. Навіть коли гіпертонія дає про себе знати. Чи можна назвати щасливою людину, яка заробила гіпертонію? Моя бабуся стверджує - можна. За її словами, коли є заради кого жити, жодна недуга не стане на заваді. Її щастям завше було - "я потрібна".  І вона справді потрібна нам, бо навчила знаходити цю опору й триматися її.

 

Фото надане героїнею

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему