Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


03 Вер 2016

Ольга Маленко: «Щастя щодня заглядає до мене на вогник»

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

Ольга Маленко – героїня Щастя на НародUA. "Щастя - це коли вдома світло, затишно, тепло, чисто і спокійно. І так само - в душі.", – розповідає вона.

Ольга Маленко, 31 рік, м.Суми. Після закінчення університету вирішила подорожувати, знаходить цікаві місця і їде. Придбала гітару п’ять років тому, планувала грати гарні і мелодійні пісні, цього року нарешті позбулась цієї нав’язливої ідеї, віддала її в гарні руки. Ходить у походи і сплави на байдарках, на велосипеді долає 100-кілометрові відстані, грає у нарди і читає книжки. Ходить на йогу, поливає через день квіти, допомагає копати батькам картоплю і раз на півроку проводить час із племінниками, вирізає, вчить по одному віршу на рік Ліни Костенко.

Що таке щастя?

Щастя - це коли вдома світло, затишно, тепло, чисто і спокійно. І так само - в душі.

Щастя, воно є у всьому: в сонячному зайчику, у вітрі, в траві, в запахах кориці і яблука, в імбирному чаї під ковдрою холодним вечором; воно приховане в оточуючих запахах, у маминих дзвінках, в солоній морській воді, в яскравому і чистому небі (там воно безмежне), в літніх світанках, в солодкому смаку стиглої дині, у дворових смішних котяськах, у кольорових парасольках під дощем з 7 поверха... воно скрізь, потрібно тільки придивитись.

45645657547

Вчора до мене приходило щастя. Воно було одягнене в осінь, пахло різнокольоровими дощами і чомусь пряниками. Ми сиділи на кухні, я пригощала його гарячим чаєм, а воно додавало в нього насушені за літо пелюстки квітів чебрецю. Потім воно сіло на моє підвіконня і тихенько заспівало. Воно співало про світле, про важливе, про улюблене, про те, що мовчки живе в серці і робить руки ніжними і легкими, воно співало про сміх людей, схожий на теплий бурштиновий вітер, і про мокрі від роси стежки, ведучих нас до омріяного. Ми провели разом всю ніч. Воно то птахом сідало на плече, то м'якою буркітливою кішкою лежало на колінах. А вранці воно почало збиратись в дорогу, вибачилося, обіцяло заглядати на вогник, потім накинуло на тонкі плечики веселку, розфарбовану рожевими снами, і полетіло, залишивши легке ледь помітне відчуття свіжого помаранчевого ранку. І так щодня, воно заглядає до мене на вогник.

 

Фото надані героїнею

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему