Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


20 Черв 2018

Олеся Наумовська та її босоноге щастя

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

"Босоноге щастя – мацати п’ятами і, розчепіривши пальці на ногах, топтатися в гарячій пилюці на шляху... Рвати спориш за ворітьми", – розповідає Олеся Наумовська – героїня Щастя на НародUA.

35406377 1762766243808584 2235406829754515456 n

Мрійник-зоолог

Люблю людей. Люблю життя. За свої 48 літ навчилася розрізняти добро і зло, світле і темне, справжнє й удаване. Вроджена киянка, яка прикипіла серцем до маленького села Мала Бушинка (ми називали ніжно – «Маленька Бушиночка»), що причаїлося на берегах Південного Бугу неподалік від Немирова на Поділлі. Бо там – дитинство (влітку на канікулах), там – дід і баба, у відпустку – батько й мама, які усі й досі живі у споминах.

Мрійник-зоолог, яка все життя тягнула додому все, що має лапи і хвости (хоча можна й безхвостих): від равликів, польових коників, річкових жаб, пташенят, раків – до всіх котів і собак, не кажучи вже про мишей і маленьких пацючків (останні дві позиції чомусь до ґвалту не сприйняла мама, тож внаслідок «або я, або ця гидота» доводилося, ковтаючи сльози, випускати у світи екземпляри, які доводилося з таким трудом ловити за допомогою складного механізму – у скляну пляшку з-під молока із прив'язаною до неї мотузочкою та приманкою всередині, лежачи у снігу годинами у дворі за київським домом-«сталінкою»).

Філолог-фольклорист

Врятована від зоології усвідомленням того, що доведеться різати таких милих моєму серцю жаб, врешті стала філологом – та й не просто філологом, а філологом-фольклористом, як і мама: після того, як вона полетіла веселкою у вирій, відчула, що мушу продовжити її справу, покинула всі свої успішні й високооплачувані попередні роботи й стала працювати на кафедрі, яку мама створила й поклала на неї життя – кафедрі фольклористики в Інституті філології Шевченкового університету.

Нині я там доцент. І щаслива з того. Бо навколо – юнь. Яка заряджає своєю енергією, сміхом і нестримною жагою життя. Вони чудові! І ти теж відчуваєш себе енергійною і радісною поруч!

27867002 1634258159992727 4420738998215778591 n

Люблю свою сім'ю. Щаслива мати. Люблю свою землю. Волонтерка. Ініціаторка створення й координаторка волонтерського руху «Хто чим може – фронту допоможе». Це дало мені змогу мати честь зустріти ще сотні й тисячі неймовірних людей і вкотре впевнитися: Україна і її народ – величні і прекрасні!

32214702 1723574571061085 5391207687704805376 n

27857781 1634258163326060 7887367969174976132 n copy

Що таке щастя?

35460111 1761968737221668 6334213997159514112 n

Босоноге щастя...

Босоноге щастя – мацати п’ятами і, розчепіривши пальці на ногах, топтатися в гарячій пилюці на шляху...

Рвати спориш за ворітьми...

Вдихати запах свіжовиструганого дерева й роздивлятися дивовижні баранці крупної стружки, коли батько й дід майструють СВОГО човна...

Кривляти гелготіння індиків, гусей, качок і вихором летіти з вереском за хвіртку, коли індик чи гусак, розправивши крила, біжить до тебе...

Зривати пахучі жовті лілії на Бугу і робити з них намисто, надламуючи соковиті стебла....

Будувати курінь у ліску за городом...

Виколупувати кісточки зі стиглих слив..

Чути рохкання й шурхіт їжаків і ледь не силоміць змушувати їх пити молоко. Особливо приємно - торкатись їхнього носика й м’якенької шерсті на животику...

Митися у балії підігрітою м’якою дощовою водою....

Ховатися за діжкою під ринвою у сонячний день і спостерігати, як на поверхню піднімаються "чортики", потім різко заглянути в діжку, а чортики - шмиг під воду!...

Їсти тягучий глей прямо з дерева...

Жувати соти із медом, коли дід порався на пасіці...

Заглядати у велике коров’яче око й відчувати її незворушний спокій, коли вона ремигає....

Копати вертких черв’яків "на рибу"...

Гнатися з берега у воду з вереском і шумом, щоб загнати рибу й раків у батьків сак...

Бігти вдосвіта у поле по волошки, ромашки й зозулині черевички для мами...

А взимку - разом чистити снігом килими... Ми виходили за свій будинок, де розпочиналася зелена територія Республіканського стадіону, з килимами й віниками... Обсипання снігом один одного, сніжки, струшування снігу з дерев, сміх....

І нині, коли падає сніг, я відразу жену своїх на цю щасливу забаву... Але вони щось так цим не тішаться, як я.

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему