Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


18 Квіт 2018

Олена Іськова-Миклащук: "Щастя бігає по коридорах у школі, сяє в очах дітей"

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

"Секрет щастя простий: любити світ таким, який він є, любити людей і життя", – розповідає Олена Іськова-Миклащук – героїня рубрики Щастя на НародUA.

 30707598 1191475610988169 75086581068726272 n

Олена Іськова-Миклащук – поетеса, член НСПУ

Блукати лісом і мріяти, мріяти…

Народилася в малесенькому селі Вербівці на Хмельниччині. Краса тут неймовірна: село знаходиться в мальовничій долині, річка Хомора оповита вербами, поруч ліс і безкраї поля.

З дитинства любила блукати лісом, збираючи малину, суниці і гриби, і мріяти, мріяти… Начитавшись книжок, уява творила свій світ. Мабуть, у тому лісі і зароджувався в мені письменник.

А ще мені до сліз було гірко, що про мої Вербівці ніхто і ніде не чув. От чому тут не народитись Тарасові Шевченку чи не пожити б трохи Лесі Українці? Тоді б всі знали, що на Хмельниччині є таке село. А так…

Не знаю, де наздожене мене Муза

Колись батько хвилювався, що у нього дівчата, тож прізвище зникне, тому до офіційного Миклащук, додаю Іськова. Це святе.

Ніколи не пишу на замовлення. Не знаю, де наздожене мене Муза. Часто вона мене знаходила не лише в місячні ночі, коли навіть дихається по-особливому, а й на городі за сапою. Тут уже завдячую диктофону, що вірші до кінця робочого дня не вивітрювались із голови.

Тим, що я досягла, завдячую батькам, вчителям, моїм творчим друзям (біля них я росту творчо (сподіваюся), а особливо чоловіку, який завжди і в усьому мене підтримує.

Що таке щастя?

30709030 1191475880988142 1069991900938764288 n

Для мене щастя — лягти ввечері в ліжко і подякувати подумки Богу за прожитий день. За те, що всі люди, яких я люблю, живі і здорові, що поруч спить донечка і коханий чоловік, що у мене є батьки і сестра, багато чудових друзів, що Бог дав мені талант і натхнення творити.

Щодня спостерігаю, як Щастя бігає по коридорах у школі, сяє в очах дітей, які не знають війни (хіба з новин чи розповідей).

Щастя — напрацюватися так, що ледь вистачає сил ноги помити, а потім лягти на траву, вдихнути на повні груди і слухати цвіркунів. Щастя —  бачити барви рідної землі, небо, яке люблю понад усе, вбирати, мов губка, почуття та емоції людей, пережити їх, мов власні, і щоб все це лягло на папір поезією. Щастя — творити, та при цьому, щоб не чорнилом писалося, а  сльозами і кров’ю. Тож і твори такі ж виходять: болючі.  Але як по-іншому  пробити мур людської байдужості? Зруйнувати психологію «МояХатаЗкраю»?

Щастя – прокинутися, зустріти новий день, розбудити донечку поцілунком у щічку.

А ще довелося пізнати щастя із зовсім іншим присмаком, це коли ти уже перемолилася всім святим, скусала губи, сплакалась від безсилля, а тобі дзвонить з передової чоловік і каже, що все нормально.

Я невиправний оптиміст, тож намагаюся шукати позитив завжди та в усьому. Вірю, що все що робиться — лише на краще, тільки от позитив цей не завжди видно відразу. Коли важко, то промовляю слова Климентія Шептицького “Боже, дай мені розум і душевний спокій, щоб змиритися з тим, чого я не можу змінити; силу, аби змінити те, що можу,  і мудрість відрізнити одне від другого”, і відразу стає легше.

А секрет щастя простий: любити світ таким, який він є, любити людей і життя. Не прагнути неможливого. І ніколи нікому не заздрити.

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему