Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


30 Січ 2019

Олександра Стеблюк: "Люблю повертатися у місця, де я колись була щасливою"

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

"… Непомірна кількість природи, повітря, трав, степових квітів робить мене щасливою, повною сил і натхненною у своїх справах", – розповідає Олександра Стеблюк – героїня рубрики Щастя на НародUA.

Намагаюся до всього підходити з натхненням та любов’ю

50337801 493729371152038 2330265717972140032 n

Я вчителька початкових класів, виховую двох дітей-«порічок». У вільний від уроків час займаюсь рукоділлям - вишиваю хрестиком та вручну шию гольнички; пишу ліричні замальовки та фотографую для душі. Є автором ліричної замальовки «Люди-будинки» із збірки «Теплі історії у стилі блюз» видавництва Брайт Букс. Намагаюся до всього підходити з натхненням та любов’ю.

Живу в Києві з дитинства, але його шалений темп змушує мріяти про село чи невеличке містечко, власний будинок. Ці мрії не полишають мене анітрохи. І особливо загострюються у весняно-літній період, коли природа задаровує своєю красою. Темп сучасного міста виснажує морально, емоційно і фізично. А спокійне, розмірене життя у сільській місцевості, навпаки, заспокоює. Сільська романтика, сільська природність якраз для стомленої душі. Відправте мене у село!

Що робить мене щасливою?

50732328 230445927837248 2216291158680666112 n

Стишити крок. Зупинитися. Прислухатися. І насолоджуватися кожною порою року. В бетонному місті відшуковувати ту природну красу, яка призначена лише для нас! Дозволити природі зачіпати мене за ті струни душі, які трохи були задрімали. Але як же хороше знову "прокинутися" і всотувати в себе запахи, смаки, відчуття... Дозволяти собі з'являтися новим відчуттям, почуттям, емоціям; навчитися цінувати затишок, тепло, навчитися говорити «ТАК» тим речам, які роблять нас щасливими і говорити «НІ» тим речам, які роблять нас нещасними. На мою думку, це перший крок до щастя. Адже у швидкому темпі, у гонитві невідомо за чим дуже важко бути щасливим.

А ще я завжди люблю повертатися у ті місця, де я колись була щасливою. Щоб знову згадати і пережити ті миті життя, але тепер ставши трішечки дорослішою. Поринути з метушливого і шумного міста - в затишне, тихе провінційне містечко. Де його жителі без поспіху ходять вулицями, більше їздять на велосипедах, і навіть автомобілі не так мчать у своїх справах. Де час наче завмирає, сповільнює свій хід і усі проблеми великого міста лишаються за сотні кілометрів. Де можна споглядати заходи сонця без висотних будинків, а лише перебігши на сусідній пагорб. Де на кожну пору року можна подивитися під іншим кутом і відчути її романтичну натуру. Де друзі часто збираються на чаювання і співи, на прості дружні теревені. Це другий крок для щастя. Якщо коротко - то подорожувати. І обов’язково повертатися у «місця щасливих людей»!

І найголовніше щастя - це щастя материнства та кохати і бути коханою! Бути запашною Квіткою для дбайливого Садівника. Знайти такого Садівника! Залишатися собою і водночас доповнювати, додавати родзинку, розуміти з півслова…

І тоді на його запитання «Що тобі подарувати?», я з легкістю можу відповісти: «Подаруй мені соняшникове поле сьогодні, пшеничне - завтра, лавандове - післязавтра, бавовняне - в серпні, а макове - через рік, в червні».

«А може одразу по букету?»

«Ні... букет поставиш у глечик, радієш день-два, і все. А в поле можна зайти, відчути його на собі, огорнутися в його запах, розчинитися в ньому. Це як море, але тільки хвилі зі стебел і квіток. Це так природно!»

Отже, щастя – це справа особиста. І для кожного своя! Розміреність, непоспіх, простота, природність, сільська романтика; а ще кохана людина, дитячі обійми, рученята; непомірна кількість природи, повітря, трав, степових квітів робить мене щасливою, повною сил і натхненною у своїх справах.

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему