Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


31 Жовт 2018

Олександра Івасенко: "Щастя – як вітер: невловиме, невагоме, невидиме й нетривке"

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

"Ми  просто маємо  жити, працювати, відпочивати, вивчати себе, людей і світ – і тоді щастя неодмінно  знайде нас", – розповідає Олександра Івасенко – героїня рубрики Щастя на НародUA.

Бути тільки учителем замало, намагаюсь жити творчо

Мене звати Олександра Івасенко, мені 44 роки (дотепер не можу в це повірити!), і 24 з них я працюю вчителем у сільській школі.

Люблю свою роботу, люблю своїх учнів, і  саме через це останнім часом задумуюсь, чим цікавим  ще могла  би займатись. Адже темп сучасного життя  ставить щоразу нові виклики  і, щоби  залишатись цікавою  собі та учням, бути тільки учителем замало. Тому  намагаюсь жити творчо: у вільний час пишу вірші,  есе, читаю багато книг, відвідую цікаві літературно-мистецькі заходи, подорожую Україною.

Ще я граю у теніс та волейбол, опановую різні комп’ютерні програми, складаю   сценарії шкільних свят. Страшенно люблю осінь, сніжки та гори. Мрію навчитися плавати, водити авто, їздити верхи; думаю, що  реалізую всі ці мрії впродовж наступних трьох років.

Що таке щастя?

5678

Це дивно,  але  просте питання про щастя змусило мене надовго задуматись. Здавалось би,  легко написати про те, про що всі ми час від часу говоримо, заради чого так направду живемо, чого прагнемо, до чого йдемо. Але... Я ніколи не задумувалась над тим, що ж таке щастя, ба більше, ніколи не думала: а  чи була я щасливою? Просто жила і живу, радію, злюсь, долаю труднощі, переживаю і ревную, розчаровуюсь і закохуюсь, маю друзів і ворогів… Може, то і є щастя?

Отож після одного дня та одної  ночі, які,  замість роботи та сну, пішли  в мене на роздуми про те, що ж таке щастя і чи взагалі можна зловити той момент,  коли з упевненістю скажеш: «Я щаслива-а-а-а!»  -  я зрозуміла, що щастя таки існує, просто  у різні етапи свого життя я потребувала зовсім різних, особливо важливих  відчуттів. І, як правило, коли щастя й приходило до мене, то я його тоді вперто не помічала. Чи, може, просто не вміла бачити? Бо ж зрозуміти, що ось зараз ти щаслива,  – то  теж щастя.

…Коли я була ще досить маленькою, то вірила у чудо, бо воно завжди приходило до мене у Новорічну ніч, залишаючи на ґанку величезні снігові сліди валянок і мішок з подарунками. Якщо зима снігом та морозом не тішила, то поряд з величезними  мокрими  слідами таємничо виблискували скалки льоду, надаючи святу просто-таки містичного присмаку.  Відтоді змело хуртовинами  та змило дощами багато часу, але й тепер напередодні Нового року я підсвідомо чекаю якогось простого  дива, і щаслива усмішка раз-по-раз бринить на вустах. Мати безтурботне дитинство і люблячих батьків  – це таке щастя!

Згодом, у часи романтичної юності, я чекала чогось надзвичайного,  прекрасного, що назавжди зробить моє життя  цікавим та небуденним. Чекала, що щастя звалиться  зверху, коли йтиму до школи чи крамниці, а чи в гості до подруги. От станеться щось таке таємниче та неймовірне – і то й буде воно – щастя! Щастя не звалювалось (певно, йому було жаль мене: звалитись дівчині на голову – то таки трохи травматично ), а без нього було сумно, тому я вчилась бачити його посмішку у багатьох дрібницях. Від того часу і до сьогодні перший танець сп'янілого від весняного сонця метелика, а чи добродушне бурмотіння волохатого джмеля, чи курликання журавлів у  глибокому небі сповнюють мене тремким відчуттям щастя: життя прекрасне, і як добре, що я можу цю красу бачити!

Пізніше, спілкуючись з колегами, чула, що щастя досягається шляхом довгої копіткої роботи, що до нього можна прийти, запланувати, здобути чи завоювати, бо ж, мовляв, про таку можливість  отримати свою порцію щастя свідчать народні формули: «знайти щастя», «шукати щастя», «здобути щастя», «боротись за своє щастя». Дехто був переконаний, що щастя дається як винагорода за страждання а чи є подарунком долі для сильних, мудрих і  наполегливих.  

Як на мене, то все, що усвідомлено-заплановано-спеціально ми робимо, аби впіймати своє щастя, приречене на поразку, бо ж воно – як вітер: невловиме, невагоме, невидиме і нетривке. Ось війнуло, обігріло теплом, освіжило думки та почуття, принесло свіжість та легкість – і полинуло далі, залишивши по собі приємну ностальгію і … очікування наступного відчуття  щастя.

Ми просто маємо  жити, працювати, відпочивати, вивчати себе, людей і світ – і тоді щастя неодмінно  знайде нас. А ще: воно завжди  знає, коли потрібно нам найбільше. Щастя запланувати, купити, заслужити чи отримати як винагороду неможливо! Щастя можна тільки  серцем відчути. Тільки серцем, бо  насправді кожен з нас вже має його і  носить в своїй душі від народження,  тільки чомусь пізніше всі ми про це забуваємо. Не усвідомлюємо, що всі наші дії для отримання щастя - обман, тому що щастя всередині нас, і варто тільки заглянути глибоко-глибоко у свою душу – і ми побачимо там іскристе, таке рідне і таке зрозуміле, таке наше-наше щастя. Заглянути у себе, аби знайти там… себе самого, справжнього, – то дар. І щастя.

Що зараз є щастям для мене?

Щастя – то давно і безповоротно бути дорослим, але уміти щиро, як дитина, тішитись першими підсніжниками, веселкою в небі, бабиним літом і першим  снігом. Це мати непросту улюблену роботу. Щастя, коли  чуєш від учнів: «Ви так добре мене розумієте і так гарно вмієте заспокоїти. Ви - як моя мама…». Щастя – то вчити і вчитися, відкривати щось і дивуватись тому, які  здібності  приховані саме в тобі. Розуміти, що життя ще не раз підкине тобі випробування, і вірити, що все здолаєш, - теж щастя. Щастя знати, що є люди, які тобі допоможуть, розрадять та підтримають.

Щастя – це  мама  і усвідомлення того, що коли прийдеш з роботи, тебе зустріне її усмішка і її тепло. Щастя – це саме життя з усіма його складнощами і можливостями. А от якщо весь час будемо  шукати чи виборювати щастя – то  завжди будемо розчаровуватися....                                                                                                                                              

А ще щастя - це моменти, це відчуття і почуття, які не завжди можна прив'язати  до людини чи до конкретної справи, предмета чи події. Але ми можемо ці відчуття щастя заховати у серці, щоби потім згадувати і тішитися. Щастя – це уміння тішитись простим речам.

Життя. Світ. Ми. Я. Рідні. Друзі. Можливості. Знайомства. Спілкування. Бачити, ходити, чути. Розвиватися. Подорожувати. Читати… Усе це і ще більше – щастя мого життя!

Знаєте, у чому парадокс? Деколи (а чи зазвичай?) у кінці свого життєвого шляху, збираючись у засвіти,  пригадуючи безліч щасливих моментів свого життя, ми так і не можемо точно сказати, що ж воно таке, щастя…

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему