Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


13 Лют 2017

Олександр Кухарук: «Щастя – це свобода»

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

Олександр Кухарук – герой Щастя на НародUA. "Одного разу моя донька, коли їй було чотири роки, зовсім неочікувано сказала: «Як добре жити в Україні». І одразу всі наші дорослі проблеми, пов’язані з економічною кризою і фінансами якось потьмяніли і на перший план вийшло розуміння, що не той шлях ми обрали у пошуках щастя", - розповідає він.

Олександр Кухарук, 46 років. Поет і військовий. Живе і служить в Івано-Франківську. Можливо тому у 2011 р. двомовна книга віршів одержала назву «В’язень міста ІФ». В армії, умовно кажучи, із самого дитинства, адже батько теж був військовий. Станіславів – …надцяте місто, у якому довелось осісти – тут проходить службу у військовій частині А1349.

Що таке щастя?

Мабуть, не варто над цим замислюватись, бо поки ви будете шукати відповідь на це питання, навряд чи станете щасливими. Ви просто його не помітите. Хоча б тому, що щастя само по собі на початку тихе й непомітне. І такі міркування лишень стануть на заваді його розгледіти. Воно «не кидається в очі», не наполягає, не хизується, не прагне бути будь що корисним. І особливо не потребує причини бути поряд. Воно полохливе. Багато що може його налякати. Доречно було би знати, що саме, і поміркувати над цим. Дивишся, і щастю знайдеться місце, якщо позбутись хоча б деяких пунктів зі списку того, чого воно боїться. Згодом, коли список максимально зменшиться, стане помітним, що й ви перестали боятись. І страхи ваші зі щастям – однакові. А потім з’ясується, що й вподобання ваші спільні.

Що ми знаємо про щастя? А що ми знаємо про Космос? Мабуть тільки те, що воно/він є. Решта – суцільні рівняння з невідомими. Інакше ми б ставали щасливими просто за бажанням. А з іншого боку – по-іншому щасливим і не станеш. Чому та річ,  яка ще вчора робила нас щасливими, сьогодні вже майже не має значення. Можливо це й не було щастя? Як його впізнати? Що це саме воно, а не задоволення, ейфорія, ілюзія… Зробіть людині довгоочікуваний дарунок. Безперечно, вона буде рада цьому. А чи буде вона щаслива? Чи не плутаємо ми ці миті радості зі щастям, помилково вважаючи, що саме вони і складають щасливе життя… Радість минула, а щастя так і немає. Не хочу вірити у миті щастя. Щастя тривале. Воно даність. Воно – мета. І що важчий шлях до нього, тим воно більше.

Десь так: уявіть марафонця на фініші. Уже після того, як він перетнув його. Він точно знає, що таке щастя. Не радість, не задоволення, не тріумф. На це все вже немає сил. Це згодом. А зараз з ним залишається тільки ця абсолютна свобода. Він здолав цей шлях, він досяг мети. Він вже не належить цій дистанції. Він звільнився. Так. Щастя – це свобода. Це вихід за рамки. Або їх відсутність, як у дитинстві, коли ще навколо тебе не збудований останній мур, що знаменує собою перехід до дорослого життя з його умовностями, обмеженнями й забобонами.  Одного разу моя  донька, коли їй було чотири роки, зовсім неочікувано сказала: «Як добре жити в Україні». І одразу всі наші дорослі проблеми, пов’язані з економічною кризою і фінансами якось потьмяніли і на перший план вийшло розуміння, що не той шлях ми обрали у пошуках щастя. Обирайте правильний шлях. Звільняйтесь. Будьте щасливі.

 

Фото надане героєм

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему