Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


24 Серп 2016

Оксана Расулова колекціонує атмосферні історії для бестселеру

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

Оксана Расулова – героїня Щастя на НародUA. "Щастя ― це не ситуації і речі, а сприйняття і прийняття цих речей", – запевняє вона.

Оксана Расулова, 19 років, Черкаси. Героїня про себе: «Для людей, які мене люблять ― просто Оксанка. Чим я займаюся сказати доволі важко, бо я нейрофізіолог, поет, прозаїк, журналіст, редактор, перекладач, волонтер, і я все частіше викидаю у соцмережі фото потягів ― з кожної поїздки, своєрідний звіт. Найбільше кохання всього життя ― подорожі. Тому мені 19, і я просто живу так, щоб колись можна було згадати багато атмосферних історій на презентації чергового бестселеру ;-).»

Що таке щастя?

На досить просте, здавалося б, питання «що для тебе є щастя?» відповідь прийшла не відразу. Та й зовсім не у тому місці, де те питання прозвучало. Вона, себто відповідь, завітала до мене несподівано.

Був пообідній час, я спізнювалася на потяг до Києва у Хмельницькому. Мої речі були у фактично не знайомої мені людини, яка не відповідала на телефонні дзвінки цілий ранок. Ночувала я в нової знайомої, дівчини Антоніни, яка дивовижним чином мала зі мною море спільних знайомих. У моєму волоссі проглядалися зелені пасма ― після вчорашнього фестивалю, де всі присутні встановили рекорд України, одночасно підкинувши у повітря зелену фарбу холі (вона виявилася напрочуд леткою і я її добряче наковталася), а я мала приємність ще й виступати на літературній сцені. Цю фарбу я не могла вимити ще з тиждень. Була шалена спека, наплічник боляче врізався в обгорілу шкіру, що ще не звикла до такого сонця. Я вийшла з під’їзду і пішла на пошуки своїх речей. Розплавлений асфальт піді мною м’яко вгинався від кожного кроку. У храмі на перехресті задзвонили на недільну службу. Я поправила на руці чорний шкіряний браслет (у той день ― зелений). Підтягнула лямки наплічника. Сонце немилосердно сліпило, і я зажмурилася. І саме у той момент, у чужому місті, зелена, як Фіона, без найменшого уявлення, що робити далі, з новим браслетом і дзвоном у вухах, я зрозуміла, що я ― невимовно щаслива.

Бо щастя ― це не ситуації і речі, а сприйняття і прийняття цих речей.

Щастя вам!

 

Фото надане героїнею

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему