Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


21 Черв 2019

Оксана Лебедівна: «Щастя входить через довіру й спокій»

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

«Емоцію доводиться переживати енну кількість разів як уперше. Мабуть, у цій повторюваності й полягає зваба життя», – розповідає Оксана Лебедівна – героїня рубрики Щастя на НародUA.

 14322399 1041407185978294 4451033221926528566 n

Оксана Лебедівна – студентка Докторської школи імені Юхименків Національного університету «Києво-Могилянська академія». Працює над дисертацію з історичної діалектології, пише прозу й поезію.

Емоцію називаю думкою

З емоціями непросто. Це не механіка, не схематика, з ними не розправишся за допомогою формул чи трафаретних стратегій. Емоцію доводиться переживати енну кількість разів як уперше. Мабуть, у цій повторюваності й полягає зваба життя: спинено думку про кінець як про неминучість.

Емоцію називаю думкою. Вони в мене пов’язані. Емоція запросто відбувається логосом, як-от науковою гіпотезою чи логічним припущенням. Але також сюжетом чи новим персонажем. Мені буває легко перебрати на себе сильне почуття Іншого. Мушу впевнитися, що це почуття виходить від мене, моє. Випробовую, тестую. Поки не визначу, не зможу прийняти рішення. Звучить, певно, химерно.

Що таке щастя?

Щастя входить через довіру й спокій. Можу знайти дерево, вилізти. Гладити кору, просто сидіти із заплющеними очима. Або зупинитися коло квітів і хвилинами в них взиратися. Іноді хочеться мацнути крильця бджоли. Вона не озивається, наче зовсім мене не зауважує. Або вдає байдужість. Або ж їй приємно. Коли бачу, як поруч у траві поважно дріботить сірий їжак, усміхаюся. Я більше не поважна. У такі миті розчиняюся. Знаєте, тут суцільна синекдоха: про ціле починаєш говорити його частинами, одне розумієш на підставі іншого. Тут бути корою дерева – все одно, що бути деревом, стати деревом – це стати зелом, бути зелом – це бути землею, а земля – відображення неба. Так стаєш усім, ніким зосібна. Всюди й ніде. Це прекрасні відчуття, а також заряд на, як мінімум, декілька нових ідей.

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему