Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


06 Вер 2018

Оксана Іванців: "Бути щасливою – це найприродніша на світі річ"

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

"Щастя – це вміння усміхатись білим хмаркам на синьому небі і берегти в собі цей дитячий стан радості від цілком звичних речей", – розповідає Оксана Іванців – героїня рубрики Щастя на НародUA.

Бути щирою і відкритою, віддавати світові свої ідеї

40031282 327064587866856 1038086912474087424 n

Оксана Іванців, м. Київ. Співзасновниця ГО «Студена», виконавча продюсерка документального фільму «Невидимий батальйон». Освіта: НаУКМА (Факультет правничих наук), Аспен Інститут в Україні (програма «Цінності й суспільство»), нині – УКУ («Управління неприбутковими організаціями»). Люблю театр, займалась у студентському театрі Могилянки 4 роки. Моя сім’я і мої друзі - це мій фундамент, якщо вони поруч, я можу все.

Останнім часом я підбавила свій рівень щирості і відкритості у стосунках зі світом на невидимому тумблері. Вчуся віддавати світові свої ідеї, а не носити 80% в голові і чекати «чарівного моменту», який ніколи не настає, вчуся жити легко і творити невимушену атмосферу, вчуся говорити про те, що думаю та відчуваю, сміятись ще дзвінкіше (навіть якщо це когось дратує).

Я помиляюсь, не все виходить так як задумано, але я точно знаю, що це мій досвід. Що в житті має бути якомога менше несказаного і незробленого, що бути щирою і відкритою - це саме той магніт, який притягне до мене моїх людей, і відштовхне не моїх.

Що таке щастя?

38180812 10216536523266821 7165687960216535040 n

Після новини про те, що ми з чоловіком Сергієм чекаємо дитину, кілька людей написали мені в приват (а ще багато так подумали, але не написали), що не варто нам показувати своє щастя, бо люди бувають заздрісні, а щастя любить тишу.

Мені не подобається ця філософія. Щастя для мене є звичайною людською нормою. Тут нема чому заздрити. На жаль, ми живемо в такому скаліченому пострадянською ментальністю суспільстві, що я здається досі чую оце "не висовуйся", "не смій бути багатою", бо обкрадуть чи відберуть, "не смій бути розумною", бо будуть з тебе насміхатись: "ти шо тут сама умна", "не смій бути сексуальною", бо будуть казати, що ти легкодоступна, і врешті "не смій бути щасливою", бо будуть заздрити і всьо, скінчиться твоє щастя. Здається у такій філософії можна бути лише "сірою масою", не усміхатись в натовпі, не привертати зайвої уваги, а то ж не дай Бог хтось косо подивиться.

В кожній перемозі чи щасливій події ви можете бачити прапорець на вершині, але за цим прапорцем стоїть дуже довгий і часто складний шлях, і щоб знати про нього хоч щось - треба пройти його в капцях цієї людини. Зрештою щастя - це вміння усміхатись білим хмаркам на синьому небі і берегти в собі цей дитячий стан радості від цілком звичних речей. Бути щасливою - це найприродніша на світі річ, бо це навіть не емоція, це внутрішня базова установка, з якою ми всі народженні, просто інколи вона збивається і треба щось там підправити.

Ось чому я люблю ділитись щастям, і мені є за що подякувати Богу у своєму житті. Я вірю, що хороших людей це надихає, а до інших мені діла немає.

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему