Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


21 Лип 2016

Наталія Хаммоуда: «Я живу і я щаслива!»

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

Наталія Хаммоуда – героїня Щастя на НародUA. "Щасливі моменти бували досить часто, але то були тільки моменти, такі як: закоханість, заміжжя, народження дітей, стабільний дохід", – розповідає вона.

Наталія Хаммоуда, 40 років. Народилась на Тернопільщині. За фахом лікар, за покликанням дружина і мати. У вільний час пише вірші та прозу. Співавтор і автор 14 збірок, журналів та альманахів.

Що таке щастя?

Що для людини щастя? У кожного воно різне, у кожного своє власне. Хтось  знайшов його у  достатку, хтось у самореалізації, а хтось має за щастя кожну хвилину, яку виділяє йому для життя Господь, бо той хтось знаходиться на межі між життям і смертю.

До недавніх пір я сприймала сам  факт щастя, як щось  далеке, не можу сказати, що недоступне, бо щасливі моменти бували досить часто, але то були тільки  моменти, такі як: закоханість, заміжжя, народження дітей, стабільний дохід. Тобто інший би сказав опинившись на моїм місці: "що ще більш потрібно для повного щастя?" Але не я. Я почала шукати самореалізації. Робота за фахом не приносила достатнього задоволення, а ось вихід у світ першої авторської збірки віршів, перші статті в журналах і газетах, перші автографи для незнайомих людей, які просто впізнають тебе на вулиці. В такі моменти я почувалася дійсно щасливою. Було все - сім'я, здорові діти, часткове визнання  як автора… Але! Як кажуть: "Розум приходить разом із досвідом".

Зовсім недавно довелося добряче захворіти. Хвороба "звалила" з ніг більш як на шість тижнів часу. І коли ти лежиш сама-самісінька, без єдиної близької душі в кімнаті з білими стінами, маєш час на роздуми і на аналіз власного життя.  Коли страшенні приступи болю сковують усе тіло,  тільки тоді ти розумієш, що в порівнянні зі здоров'ям  ніщо не має вартості - ні багаство, ні слава.  В ті моменти ти розумієш онкохворих, які, можливо, доживають свої останні дні. Ти розумієш поранених на фронті бійців, які з нестерпними ранами страждають в  шпиталях. А коли настав день, що я вже й сама подумки попрощалася зі своїми дітьми, бо не знала, чи дочекаюся їх зі школи, я  відчула, що переживають вдови, матері, діти людей, які гинуть в даний момент на Сході нашої держави. Бо не важливо, хто піде, а хто залишиться - розлука неминуча. І тоді я попросила в Бога тільки життя. Я відчула, що хочу тільки жити, і це для мене буде найбільшим щастям. Жити для сім'ї, для дітей, для людей, яким можу стати у пригоді, як медик.  Жити для читачів, нести їм своє слово, свою пісню, вспіти дописати недописане, доказати недосказане.

Я живу і я щаслива!

 

Фото надане героїнею

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему