Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


31 Січ 2018

Микола Чевелюк і його дорога в щастя

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

"Я вдячний своїм батькам за те, що з’явився на світ, живу, виокремлюю красу, сприймаю світло, що маю можливість чути багатоголосий світ і разом з тим ділитися власними набутками", – розповідає Микола Чевелюк – герой Щастя на НародUA.

 МЧ-1

Микола Чевелюк народився на Хмельниччині в с. Ліски Білогірського району, але більшу частину життя прожив у смт. Гриців Шепетівського району. 35 років працював заступником директора з навчально-виховної роботи та викладав фізику у Грицівській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Наразі живе у м.Хмельницькому.

Що таке щастя?

Щастя… Воно краплинками подій скапує з життя на спраглу душу моєї долі. Зволожує її поверхню, підживлює коріння, надає сили, заряду і снаги для витривалості та росту.

П’ятипелюстки бузку

Пригадую, як в дитинстві босоніж бігав зранку по траві в холодних, вологих росах. І як дивувався, що земля без дощів аж потріскалась, та все ж роса десь береться, і вірив у народну прикмету «Якщо вранці роса – дощу не бути цілий день».    

А ще, як весною шукав у свіжозрізаних букетах бузку п’ятипелюсткові  квіточки і з’їдав їх, бо наївно  вірив у щастя. Та все ж, мабуть, та віра допомагала мені прагнути до мого щастя. Бо коли щось вдавалось навіть дріб’язкове, я радів і згадував ті п’ятипелюстки бузку і думав, а все ж таки...

Щасливими не народжуються, ними стають

Щастя… Яке воно у людей? Знаю, що у кожного своє, а значить різне. Щасливими не народжуються, ними стають. Щастя приходить несподівано, неждано і приносить море втіхи, веселощів, сліз. Тому маю право сказати про своє. Моє щастя у мені. Я вдячний своїм батькам за те, що з’явився на світ, живу, виокремлюю красу, сприймаю світло, що маю можливість чути багатоголосий світ і разом з тим ділитися власними набутками. Здавалося б, це дрібниці, адже це прості істини. Та саме в таких дрібницях я і бачу своє щастя. Погодьтесь, не всі мають такі можливості.

Комашине щастя

Ще малим задивлявся на життя комахи в оточені їй подібних, дивувався як вона трудиться і думав – то комашине щастя. Хотілось і мені жити і працювати між людьми в такій гармонії. І хоч не завжди вдавалось цього з легкістю досягати, все ж мої невдачі були лише додатковими напруженими кроками до успіху, я не зупинявся.

Перше, що переборов у собі, це страх, а здобув впевненість. Мене ніколи не лякали фізіологічні потреби: голод, спрага, сон. Я прагнув і прагну до знань, до спілкування, любові, безпеки, поваги, самореалізації. І скажу відверто, мав і маю надію у серці на успіх і він був, є і буде.

Дорога в щастя

Колись, коли я їхав поступати у вуз, в автобусі втомлений задрімав. Прокинувшись, і перше що я побачив у вікні якусь табличку з написом «Дорога в щастя…». І я подумав, дай Боже, щоб ця життєва дорога, в яку я вирушив, дійсно була мені щасливою. Так і сталося. Я поступив і вивчився. І по життю мене окрилюють ті знання, які я отримав навчаючись у вузі, завдяки яким мав велике задоволення від праці.

Хіба не щастя навчати десятки тисяч учнів і жодного разу не конфліктувати з ними та їхніми рідними? Мої учні займали призові місця на обласних та всеукраїнських олімпіадах, конкурсах та малій академії наук. Моя праця належно оцінена, що відзначено різноманітними відзнаками і найпочеснішою мені – премією ім. Миколи Островського.

Бути з собою і з Богом

Мене постійно оточують добрі люди, люблячі і вірні друзі, які завжди підтримують і в радості, і в горі. Для мене великим скарбом є передана мені мамина і батькова любов і наполегливість у праці, а також увага, взаєморозуміння і підтримка сестер і брата, і власної сім’ї. І тому я горджусь цим. Ще горджусь, що живу в Україні. Де привітно мені усміхаються очі, в яких є життя, є любов, є снага. І звучить рідне слово української мови. Тому лелію доброту в душі, і ставлю на перший план людяність, шукаю задоволення від життя, що приносить мені радість, а це і є моє щастя. У кожного своє задоволення, свої радощі, пристрасті і захоплення, своє бачення здійснення мрій.

Щастя для мене – бути з собою і з Богом. Воно  закодовано у мріях, намірах, поступках. Я щасливий, що не приховую це все, іду життям з відкритою душею, впевнений у своїх силах і з задоволенням ділюсь тим, що маю і це видно ще з дитячого, першого мого власного вірша:

 

Слово моє! 

Слово моє! Стань попутнім народу

в сонячний день і у бурю-негоду,

будь мені вірним і завше зумій

виразить повінь думок моїх, мрій.

О, як я хочу, щоб мрії збулися –

впевнені кроки мої почалися!

Думаю я засівати  зерно

й корисні сходи дало щоб воно.

Думаю я не про долю свою –

думаю я про планету свою.

Мир щоб навіки на ній зберегти

й разом народи могли щоб іти.

Засіяв зерно

Я досяг того, про що мріяв – моє слово стало попутнім народу і повінню вилилось в п’яти поетичних виданих збірках і стільки ж ще не виданих. Серед них є і для молодшого читача, є і для  дорослого. А зерно засіяв у тих дорогих моєму серцю учнях. І воно гарно зійшло, визріло і дає вже корисні врожаї.

Колись, в ранньому віці, ми з братом Василем напланували собі певні горизонти свого майбутнього, і до цих пір дотримуємось їх. Що знайшло відбиток у такому віршеві:

Дітей  мрії були благородні

Пам’ятаєш, Васю, мій братику, 

як були ми з тобою малими,

і у жито посіяне татом,

заховались  з думками виткими?

Простеливши рядно на колосся – 

розляглися й дивилися в небо.

І засвідчити те двоголосся,

можуть тільки вони, якщо треба.

Угорі, ще виспівував жайвір

й кожне слово хотілось зловити.

В наших планах хороший був намір:

Хто ким стане в житті і як жити?

А зерно ту розмову всю чуло,

бо воно колосилось і зріло,

і самим нам якось то незчулось,

що на землю воно облетіло.

Злітав час і батьки все ж дізнались,

де взялася галявина в житі.

Ті зернини обпалі  остались,

не в землі, а в душі на століття.

Проростає воно до сьогодні

кожним словом пташиним у серці.

Дітей  мрії були благородні –

тепер видно їх всі, як в люстерці.

 

Хоч врожайність жита зменшили, зате мрії свої втілили і хліба від цього не зменшилось в родині.

Щастя - бути людиною

Ціную щасливі витоки від сім’ї, дітей, внучки, родини. Від реалізації кожного задуму я щасливий і випромінюю певну енергію щастя. Адже переконаний, що в душі щасливої людини воно акумулюється, накопичується і колись проявиться так, що кожен помітить це. А прояви його різні, бо ми всі різні, але маємо пам’ятати, що ми люди і повинні залишатися ними завжди. Людяність і щастя бути людиною об’єднує. Свій прояв щастя бачу в рідній мові, в щирім слові, яке збагачує і обєднує нашу Україну! Адже ця субстанція для нашого суспільства сьогодні повинна стати вирішальною. Тут доречними будуть слова вірша:

 

Щастя

Щастя, у душі людській, всерéдині,

зібране з дрібничок в епізодах,

кожному своє життям відведене

в радощах, любові і акордах.

В оболонці, пульсом серця грітої,  

де душевна плазма біополя, 

стан, який завжди чомусь лімітовий,

дивлячись, як склалась в кого доля.

Щастя є в захопленні активному

і такóж в улюбленій роботі,

в кожнім світлім дневі швидкоплинному,

й навіть у жару в солонім поті.

Є воно у двокрилáтці клéновій,

у хвостатих пуголовках ставу,

в пісні павутинки, як у нервові,

що міняє музики октаву.

Запитаєш:

– Чи тобі всміхалося, 

як долав дорожні повороти?

– Так, кажу, хоч інколи сахалося,

 обривалось в пісні на півноті.   

 

А ще, відчуваю безмежне щастя, коли мене розуміють.

Це щастя

Якщо кожна хвилина життя

є як справжня тобі насолода,

знай, це щастя, яке сповиттям

гріє душу твою в нагороду.

Розгорнись у любові як цвіт

навесні, що всміхнувсь за порогом.

Постарайся потішити світ,    

віддавай всю красу для народу.

Придивися у чому любов?

І чи справді потрібна пожертва?

Накопичуйсь енергій обнов

із любові запасів начерпуй.

Мир в душі, егоїзмові зась,

і зустрінеться щастя повсюди,

де дорога його простяглась

поміж знаків, поставлених людом.

У стосунках родинних, в сім’ї,

між людьми, що для тебе є друзі,

у поступкові вдячнім твоїм,

в оптимізмі думок без ілюзій.

Чим би ти не займався в житті –

задоволення май від усього.

Доброта, милосердя – святі,

які справді на світі для цього.

І не речі, чи кількість грошей,

ощасливлять довічно людину,

а лиш мудрість, яка мов трофей,

що здобутий у битві єдиній.

Та фундаментом щастя завжди,

пам’ятай, буде власне здоров’я,

тільки йди, тільки йди до мети,

щоб духовність вражала, як  зброя.

 

Щастя – це саме життя, яке приносить натхнення та радість, це внутрішня свобода.

Щасливий той, хто відчуває себе потрібним родині, людям, суспільству.
 

Ти стверджуйся

Ти стверджуйся і піднімай дух свій,

та разом з ним і власне тіло!

Як муха влипла в мед, ніде не стій,

хоч як тобі того б кортіло.

Бо щастя не у тому, далебі,

що наситишся зверх позначень,

воно вершиться у самім тобі,

якщо життю надав ти значень.

Нехай в пилюку перейде нудьга.

Швиргни всі лінощі об землю,

і твердо ступить хай по них нога.

Топчи непотріб, відокремлюй. 

Переплети усі свої думки,

як в тросі складові дротини,

зроби з цього із честю, залюбки,

у небо, до зірок драбини.

Там, кажуть, паралельні є світи,

в них поселись десь принагідно

і звідти зіркою яскраво освіти,

щоб тіні щезли геть безслідно.

Микола Чевелюк

 

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему