Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


07 Бер 2017

Михайло Пінчак: "Для щастя достатньо жмень"

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

"Щастя складається із маленьких дріб’язків, котрі ми так старанно нанизуємо на уявну шнурівку, з’вязуємо з кожним днем міцніше й носимо у кишені, яка найближче до серця." - говорить поет.

Михайло Пінчак – герой Щастя на НародUA. Він тернопільський поет, родом зі Збаражчини. Не належить до жодної літературної організації. Засновник літературно-музичного проекту «litCORE», переможець двох літературних батлів, учасник багатьох поетичних вечорів, фестивалів та літ. проектів.

2g7lL3V4dpc1

Що таке щастя?

Знаєте, щастя для мене, то багатогранне відчуття, яке описую роками, проте й досі не дав справної відповіді.

Найперший його прояв чи, вірніше, символ, закладений у тому, щоб мати змогу прокинутись. Прокинутись, на правду, неабияк, а з жінкою, до якої не відчуєш байдужості, й вдихнути запах її шкіри.

Страшенно боюсь втратити зір, а також слух. Тому другим символом є саме ці відчуття, і, як наслідок, образи, які черпаю для нових текстів за допомогою цих засобів сприйняття.

По-третє, гордість за прийняті рішення у материнських очах та повага від друзів.

Щастя – це відчувати результат проробленої роботи, оцінити її якість та ріст над собою.

Ще чудово зустріти день у новому місті й до вечора просякнути одяг його запахом. Слухати рок-н-рол, або інструментальні шедеври з цигаркою перед сном. Відчути на собі усмішку від незнайомого перхожого, тим паче, вловити дитячий сміх. Основне — знаходити час на ці та інші дрібниці. Адже щастя складається із маленьких дріб’язків, котрі ми так старанно нанизуємо на уявну шнурівку, з’вязуємо із кожним днем міцніше й носимо у кишені, яка найближче до серця.

А на завершення розповім про ту радість, яку не осмілююсь номерувати, а часто навіть озвучувати. Маю щастя писати й доносити слова людям. Найживішим, себто, найщасливішим почуваюсь саме перед мікрофоном. Спочатку у залах панує тиша, а потім, поступово і впевнено починаю роздаровувати душу на частини. Бо ж для щастя достатньо жмень.

«Я ж навіть не бачив як вона прокидається.

Як сонце освічує вранці її обличчя. Вириває з подушки сни.

Дивно. Глибокий жовтень. А сонце досі старається.

І осінь старається. Бути подібною до весни».

© Михайло Пінчак

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему