Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


07 Квіт 2017

Марина Кубатко: "Щастя — це бути там, де твоє серце і думки"

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

"Життя надто коротке, тому слід дихати на повні груди, подорожувати, розвиватися, вчитися, любити, ризикувати, іти ва-банк, робити шалені вчинки: ночувати зі спальником на Лисій горі, усю ніч гуляти містом, вирушати у раптові поїздки", — розповідає Марина Кубатко — героїня Щастя на НародUA.

Марина Кубатко, 17 років. Родом із маленького південного містечка Гола Пристань, що на Херсонщині (де найсмачніші кавуни). Зараз живе у Львові. Вчиться у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Каже, що на даний момент її захоплення — це Львів: «Ну вже так він мене зачарував».

Що таке щастя?

Віднедавна я опинилася в місті Лева. Мій рідний дім за тисячу кілометрів. Поки що досить часто у мене закрадається сум, але щоранку, коли прокидаюся, то визираю у вікно і бачу його, Львів, такий таємничий, пронизаний легендами, таємницями, оповитий давньою історією. Надворі вже тепла й грайлива весна. Вранішнє проміння лоскоче моє обличчя. Як то приємно чути пташині витьохкування, дивитися на метушню рудих білок у Личаківському парку, що навпроти моїх вікон, зустрічати й проводжати сонце, дивитися на його світанки й заходи. А там, трохи далі, на куполах Собору Святого Юра витанцьовують золотаві хвильки; зовні пишний, урочистий, химерний та вишуканий, а всередині білий та стриманий Костел Ольги та Єлизавети не може не зачарувати - складається таке враження, що потрапляєш у котрийсь із романів Гюго. Ай, яка то краса… Якби хто міг покопошитися в моїй голові й сповна відчути й зрозуміти всі мої фантазії, уявлення, думки, адже багато з них я не можу гарно викласти на папері або чітко описати усно.

VUYWO7p P8I

І ось до чого я вела, коли так захоплено описувала Львів, щастя — це бути там, де твоє серце і думки, робити те, що хочеш, умієш. Це бути залюбленим у місце, де ти живеш, і при цьому в трамвайних звуках чути голос міста. Це йти тими звивистими вуличками по бруківці з людьми, спілкування з якими окрилює, надихає. Це чути голос рідних, вести гармонійне життя з навколишнім світом, відчувати все на дотик, запах, ходити, бігати… І як би то не було примітивно, але щастя — це вже те, що ми живемо. Важливо, щоб кожен день, прожитий нами, чимось запам`ятовувався, був по-своєму особливим. Життя надто коротке, тому слід дихати на повні груди, подорожувати, розвиватися, вчитися, любити, ризикувати, іти ва-банк, робити шалені вчинки: ночувати зі спальником на Лисій горі, усю ніч гуляти містом, вирушати у раптові поїздки…

Не варто забувати, що кожен із нас може вважати своє життя недаремним тільки тоді, коли залишається слід, коли є про що згадати з посмішкою, коли розумієш, що відірвався сповна і скористався кожним шансом, що коли-небудь з`являвся.

 
Більше на цю тему