Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


30 Груд 2019

Марія Податель: "Щастя – це коли не дивляться на твій візок, а дивляться на тебе як на особистість"

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

"Щастя для мене – це коли немає рамок і розмежування на хворих та здорових", – розповідає Марія Податель – героїня Щастя на НародUA.

81064775 2701418723234698 3377543263459213312 n

Мене звати Марія Податель. Та полюбляю, коли мене друзі називають Марічка.

Я народилась у маленькому місті Світловодськ Кіровоградської області.

Мені пощастило, що моє місто стоїть на Дніпрі, тому що тут незліченна кількість гарних місць і краєвидів, які заряджають мене на позитивні думки і дають якусь потужну силу. Мені приносить задоволення прогулюватись по набережній, слухати звуки прибою – це дуже заспокоює і впорядковує думки. 

Мені пощастило працювати логістом віддалено, це теж є одним зі складових компонентів щастя – бути фінансово незалежною ні від кого. 

Відвідую спортзал, котрий мені допомагає теж на йоту стати щасливішою.

Люблю подорожувати Україною і з кожної подорожі я приводжу брелок – маленька дрібничка, що так тішить.  Це захоплення перетворилось у хобі колекціонування – в мене більше 60.  Ще мені їх дарують мої друзі, які їздять в інші країни 

Обожнюю відвідувати театр – там особлива атмосфера, насолоджуєшся тим, що відбувається на сцені. Ти можеш піддатися всім почуттям, пропускаючи через себе емоції, співпереживання і радості, складаючи єдине ціле з актором.

Що таке щастя?

78816440 711712809322683 7512971576887738368 o

Так сталося, що я пересуваюсь на візку і моє життя є боротьбою. Щастя для мене – це коли немає рамок і розмежування на хворих та здорових, коли не дивляться на твій візок, а дивляться на тебе як на особистість. Треба вміти бути щасливою, не дивлячись на обставини.

Нещодавно я брала участь у щорічному конкурсі краси для дівчат на візочках «Краса без обмежень 2019», який проходить у Краматорську вже 9 років. Я здобула титул «Міс оригінальність», цей конкурс мене надихнув на якісь нові звершення – хочеться, щоб звичайні речі в нашій країні, як, наприклад, просто сходити у кіно з друзями, були доступними для усіх людей без винятку.

Напередодні новорічних свят хочеться вірити в казку і радіти дивам. Є мрія відчути себе пташкою в хмарах – хочу на повітряній кулі піднятися в ранкове небо.

Щастя в простих речах, коли вдома тепло й затишно, мама на кухні готує найсмачніші млинці з сиром та родзинками, а тато щось майструє! Щастя – це коли усміхається мама, яка підтримує мене у всіх моїх починаннях, їй я безмежно вдячна. Щастя – це коли всі рідні та близькі люди здорові та щасливі!

Ще інколи вночі думки збираються в моїй голові і починають свій хоровод, тоді з цього виходять непогані дитячі розповіді, ось одна із них:

Жила была одна совушка по имени Капуша. И любила она в моменты ночной бессонницы летать по лесу в поисках приключений. А днем она спала, как все нормальные совы. Однажды, когда она собиралась на ночную разминку крыльев, заметила краем глаза, что начался какой то дивный процесс, звезды которые по обыкновению сияли в небе, стали падать на землю. Капуша испугалась, но это красочное зрелище привлекло ее внимание и она решила вылететь на более открытую местность. Прилетела она на поляну, где было всего несколько маленьких деревьев , там лучше было видно небо. И она с таким интересом наблюдала за этим зрелищем и в глубине души ей так захотелось, чтобы в ее лес упала звезда… Капуша только об этом подумала и тут же заметила, как падающая звезда приземлилась прямо за пару деревьев от места ее наблюдения. Она встала и полетела посмотреть, на что же похожа звезда. Подлетев ближе, совушка увидела дивную картину – на траве лежал маленький камушек яркого свечения, он не излучал красочные переливы как в небе, но светился по своему красивым голубовато-белым цветом. Капуша хотела было взять в крылья этот необычный подарок небес, но только она приблизилась взять звезду в крыло, как та потухла и стала обычным камешком только сине-зеленого цвета… Посмотрев внимательно на красивый камешек, Капуша положила его в карман и полетела домой. День начался как обычно с пенья утренних птичек, Капуша любила спать под такие сладкие трели. Под вечер сова окончательно выспалась, собираясь на ночной пролет, и вдруг заметила странное свечение у себя в кармане… заглянула, а там звездочка начала свою ночную жизнь. 

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему