Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


09 Лют 2017

Леся Шмигельська: «Миті щасливості бачу в усьому»

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

Леся Шмигельська – героїня Щастя на НародUA. "В роздумах про щастя, я торкнулася найсокровеннішого, а загалом миті щасливості бачу в усьому", – розповідає вона.

Леся Шмигельська працює, любить світ і людей, пише вірші… вміє бути щасливою.

Що таке щастя?

    Моє добре і ніжне щастя, моя родино, моя відрадо…  Кажуть, що щастя забагато не буває… таки не буває… Пригадую незабутні миті: ми малі, а поруч молоді і красиві батьки, по-особливому лагідні весни, сніжні зими і така наївна дитинна осінь, яка ще не знає ні першого зрілого смутку, ані ранніх сивин…

   Час збирає роки, наче мито…  Народження донечок, несміливі кроки, чудні дитячі слова, перші невдачі (такі смішні, по-дитячому серйозні!). Здається, ніби вчора, а минули роки…

   В роздумах про щастя, я торкнулася найсокровеннішого, а загалом миті щасливості бачу в усьому. Чому? Бо люблю бути щасливою. Одна знайома, часто невдоволена життям, проблемами (хоча у кого їх немає?), одного разу мене спитала: «як тобі вдається попри все посміхатися і бути щасливою?». Я їй відповіла: «А ти полюби дощі…» . Вчула: «Дивачка…». Може… Може любити сльоту треба вміти і, взагалі, просто любити життя з усіма його труднощами, сіризною, буднями… Немає любові – не буде щастя.

***

Лови своє щастя, бо завтра не буде нас,

У вирі чужому погубимо крила і кроки.

Усе, що красиве, на жаль, не завжди Парнас,

Лиш небо високе.

 

Між весен і вишень вляглись молоді сніги,

Півсвіту біліє, а пів – поза межами, пустка.

В далекому завтра несніжні стежки, борги,

Прозріння негусто.

 

Десь яв і омана, смереки одна в одну,

І жалить безжально сліпе відчуття заметілі.

На сонячній арфі застиглу торкне струну

Вітер, весь білий.

 

І день розпочнеться початком… тік-так, тік-так…

Хвилини – хвилинні, а миті – миттєві…жаско.

Охочий до лісу бездомний, чудний жебрак

Грітиме пташку…

 

У кожного нині по зірці, свій хист, мов хрест.

Так дивно вдихати безмежжя на повні груди!

Лови своє щастя, бо нині ти тут увесь,

Колись не буде…

 

Фото надані героїнею

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему