Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


14 Черв 2014

Катерина Медведюк випила щастя з чашкою кави

Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

Пропонуємо Вам щастя від Катерини Медведюк - надзвичайно творчої людини, яка не може жити без кави, прози, мандрів... Катерина малює, пише, п'є каву, обожнює каву, пише про неї блог, мандрує заради неї. За невеликий внесок у кавові мандри Катерина може вам надіслати кавовий малюнок і кавовий подаруночок :) Тож читайте про щастя від Катерини Медведюк.

Народжене у світовому хаосі, щастя обожнює приходити неочікувано. В біганині і метушні я губила його і знаходила, як ненаситне немовля, я благала щастя бути зі мною. Воно теж як дитина, як якийсь неслухняний підліток, напивалося й втікало. Я тоді падала від тиском великої втрати притоку щастя, втрачаючи здоровий глузд, закохувалась у перехожих, думала, що воно ховається глибоко у їхніх душах. Потім вияснилось, що в в більшості людей душі немає, і що щастя немає також.

Життя продовжувалось, дні, години – маятник. Банально все було, але раптом щастя мене знайшло.

Досить раптово відбулося все, і ви не повірите, але зовсім випадково я його випила з чашкою кави. Відчуття були неймовірні, я йому сподобалась і ми закохались. Щастя не в людях... невже в чашках з кавою?

Може в чашках з чаєм? Може в звичайних чашках? В горщиках!

Може щастя – квітка. Може, воно проростає? Якщо так, то це червона троянда. І я посадила її в себе в дворику, щоб вона росла, щоб інші теж змогли насолодитися моїм щастям. Потім раптом проколола шкіру гострими колючками. І зрозуміла, що щастя не вирощують. Відразу ж зірвала квітку і почала її малювати. Наслідувала Клімта і Ренуара, але ніяк не могла наздогнати те щастя, що в'їлося глибоко у мазках їх полотен.

Далі щастя мене знаходило в Європейських кварталах, де старі кав'ярні закриваються ще до обіду. Іноді заставало воно мене на світанках, коли сонце говорило зі мною різними мовами, іноді на вершинах гір, куди струмки принесли щастя прямо з неба. У кілометрах доріг воно гналося за мною, бо ненароком кинули його там далекі подорожні. Деколи воно просто ховалося від мене у спорудах, куди архітектори замурували щастя декілька століть назад.

Якось щастя мені зоставив на пам'ять чоловік. Я поставила його в оранжеву рамку, і дивилась від світанку до пізньої ночі, з перервами на чашечку кави Якобс. Але рамка розбилася, й збираючи до купи частини я порізала собі руки. Щастя не мозаїка, його не зібрати.

Я задумалась над існуванням людей, і про долю щастя у нашому існуванні. Пересічний філософ порадив мені заспокоїтися, сказав щастя знайде мене саме. Воно прийде у вигляді якогось незнайомця, не раз і не два. Щастя прийде і піде, і щоб відчути наступного разу цю грандіозну появу, я маю відпустити його – відміряти час на взліт і на посадку. Можливо, щастя це літак? І квитки на такий політ можна купити у касах авіакомпанії МАУ? Так. Піду купувати і собі квиток. В один кінець.

 

 

Фото надане Катериною Медведюк

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему