Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


15 Лист 2019

Юра Чорний про образний силует щастя

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

"Якщо погляд на щастя звузити із кута 135 градусів на 10 градусів, то буде видно, що тебе задовольняє", – розповідає Юра Чорний – герой Щастя на НародUA.

69528105 1085758728286005 5132076445127933952 n

Народився на Вінниччині, живу в Умані. Закінчив ДПУ ім. П. Тичини, факультет соціальної та психологічної освіти.

Завжди важко щось розповідати, коли просять розповісти про себе.

Громадянин країни, психолог, письменник.

Люблю маму, сучукрліт, пиво.

Що таке щастя?

Щастя у кожного своє, але чомусь люди говорять майже одне й те саме, щось типу: «Щоб в сім`ї всі були здорові, були друзі, з якими можна відпочити, улюблена справа, жити в достатку та ін..». Та чомусь більшість не відчуває щастя… Постає питання «чому?» можливо вони говорять про образний силует щастя? Чому б не витратити час, щоб сісти і розібратися, що приносить задоволення, а що зайве? Якщо погляд на щастя звузити із кута 135 градусів на 10 градусів, то буде видно, що тебе задовольняє.

Якщо батьки, вчителі, друзі і т.д. нав’язують тобі свої захоплення, і вони для тебе стали звичними, то певною мірою ти почуваєшся задоволеним через те, що цю справу з одного боку ти робиш непогано, а з іншого – тобі це не приносить ніякого задоволення, і зрештою ти її робиш через те, що немає більше що робити. Чомусь багато хто лінується відшукати себе, знайти те, що їм до вподоби, знайти ту справу, з допомогою якої вони входили б «у нірвану».

–   Ти хочеш сказати, що щастя полягає у самореалізації?

–   Не зовсім. Тоді, у банкові, я говорив, що гроші є однією із складових щастя. Так само і реалізація себе є лише однією із головних складових цього прекрасного стану. Як людина може бути щасливою, коли вештається туди-сюди, не знаходячи собі місця?

–   Ніяк. Що потрібно для цього робити?

–   Ти повинен сам знати, чого хочеш, не слухати інших людей, адже це твоє життя – не їхнє. Як я вже говорив, ти маєш свій погляд звузити якнайтісніше, щоб було краще видно бажане. Такий приклад. Ти захотів цукерок, заходиш в магазин і на прилавках бачиш ласощі різних видів і виробників: барбариски, м’ятні, шоколадні, молочні, з карамеллю, з горішками і багато інших. Можливість вибору заганяє тебе в кут через те, що ти не знаєш, що тебе конкретно цікавить. Але все по-іншому, коли ти знаєш, за чим ідеш. Тобі захотілось цукерок із горішками, тож зайшовши в магазин, ти купуєш тільки їх, не дивлячись на інші.

Розумієш, коли ми знаємо, чого конкретно хочемо, то ми йдемо до своєї мети, переступаючи через перешкоди, і не відволікаємося на зайве.

–   Цікаво, якби це в житті було так само як з цукерками, посміхнувшись, промовив я.

«Тоді життя було б не таким цікавим», – підриваючись із лавочки, Гліб промовив: «У мене є ідея, ходімо».

Звичайно я зрозумів, що він хоче цим сказати. Ми зайшли в найближчу п’ятиповерхівку і піднялись на останній поверх. Мій знайомий почав пояснювати навіщо ми все це робимо:

–   Зараз ми зробимо маленьку розминку. Ідемо донизу, на перший поверх.

Ми спочатку йшли, а потім і помаленьку збігли донизу. Коли ми зійшли на перший поверх, він мене запитав про відчуття від спуску. На що я відповів, що легко. Гліб сказав йти на верхній поверх. До третього поверху ми йшли, а від третього, тобто на четвертий, почали бігти. Коли ми вибігли на четвертий поверх, Гліб поставив мені майже те саме запитання про відчуття. Я відповів, що важкувато, особливо, коли почали бігти.

–   От бачиш, так само і в житті: донизу спускатися легко, не потрібно докладати великих зусиль. А йти вгору, до своєї мети, до самореалізації, саморозвитку, до кращого життя набагато важче, особливо тоді, коли ти цього хочеш якнайшвидше, Якщо ти хочеш змінити життя в кращий бік якнайшвидше, то на це потрібно витратити якнайбільше сил. Ідемо на наступний поверх.

–   І що тепер? – поцікавився я.

–   Ставай на першу сходинку і тримай мій телефон, тепер на другу і тримай сигарети, на третю – на мою куртку.

–   Що ти мені даси на четвертій сходинці?

–   На жаль, я тобі нічого більше не можу дати, але розповім у чому суть. Із кожною сходинкою твій багаж збільшується, потім ти це зможеш використати на свою користь. Ми зможеш сісти на мою куртку, закурити і скористатися телефоном. Тобто використати те, що здобув. Перепочивши та набравшись сил, використовуючи здобутий багаж, ти зможеш продовжувати свій шлях далі.

Доволі часто ми нічого не беремо собі на цих сходинках, а якщо і беремо, то не використовуємо.

 

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему