Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


15 Вер 2017

Юлія Патлань: "Буваю щасливою, коли мені вдається вірно зрозуміти минуле"

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

"Коли вдається знайти те, про що наперед знаю зсередини, відчуваю, що так мало бути, - це спричинює дуже яскраве відчуття щастя", – розповідає Юлія Патлань – героїня Щастя на НародUA.

Юлія Патлань із Києва. Провідний науковець відділу архівів Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара». Захоплення – мови, література, архівні студії, історія тифлопедагогіки, перекладає з есперанто та японської, автор кількасот статей. 20 років займається дослідженням життя й творчості Василя Єрошенка – письменника-символіста, педагога незрячих, есперантиста, мандрівника. Багато чого Юлію навчили незрячі колеги та друзі.

18486189 1736592689700565_8898379085640321165_n_copy

Що таке щастя?

Для мене щастя – це здоров’я, робота і спілкування з цікавими людьми. Бачу нашу світобудову як великий текст, задум Творця, де кожен є або має бути на своєму місці, і де праця кожного з нас чимось покращує, або полегшує, або розраджує інших. Буваю щасливою, коли мені вдається  вірно зрозуміти минуле – спочатку уявивши, як могло би бути, а потім знайшовши документи на підтвердження цього. Я науковець, люблю займатися архівною і пошуковою роботою, тому такі моменти ґрунтуються на інтуїції, передбаченні, покликанні.

Впевнена, що існує явище, що називається «Бог веде», коли пильно працюєш, завжди буде підказка чи натяк, або люди, які допоможуть. Одного разу, розшукуючи документи про долю людини, я звернулася до іншого архівіста, що працював у військовому архіві, невірно прочитавши документ. Я наполягала, що там написано «полковой ветврач Ерошенко», а насправді було – «Получил. Ветврач Ерошенко». Але, на диво, як результат наполягань колега знайшов єдиний документ, за яким виявилося, що розшукувана особа – справді полковий ветлікар, а йшлося про Чеченю 1919-1921 років, це як голку знайти в сіні – вона там, якщо є, то одна. Усі архіви Чечні згоріли у нещодавніх війнах.

Коли вдається знайти те, про що наперед знаю зсередини, відчуваю, що так мало бути, - це спричинює дуже яскраве відчуття щастя. Тоді я впевнена, що я є маленькою часткою життя, задуму Творця про нього, і я можу відтворити у душі і розумі якусь частку цього задуму, прочитати його. А вже коли з’являються реальні документи на підтвердження наукових гіпотез – тоді відчуття просто неймовірні, бо це кожного разу диво. Із потужним розумінням і переживанням того, що Бог і світ із тобою розмовляють, а все життя – діалог.

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему