Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


25 Трав 2015

Юлія Лисенко: «Щастя - це задоволення собою»

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

Юлія Лисенко - героїня Щастя. "Я заново вчусь любити, слухати, змінююсь", - розповідає вона історію свого щастя.

Юлія Лисенко, 20 років, рідне місто – Ніжин, наразі проживає у Львові більше трьох років. Навчається в ЛНУ на журналіста, також працює в цій сфері. Цікавиться кінематографом, має додаткову режисерську приватну освіту. Юлія обожнює модерну хореографію, особливо контемп. В минулому займалася танцями. Також вона цікавиться психологією та мистецтвом у будь-яких проявах та формах.

Що таке щастя?

- Щастя для мене - це відчуття задоволення собою і тим, що створив власною працею.

Щастя - це сім'я, яку ти сам побудував, вірні друзі, яких зумів розпізнати серед інших і показати їм свою любов і підтримку, які працюють над тим, аби зрозуміти тебе.

Це те, чим ти займаєшся, твоя робота або бізнес, яка тебе дійсно пре, в яку ти ладен вкладати усього себе і прагнути досконалості.

Для мене щастя це бачити у собі та близьких людях прогресивність, амбіції та перспективи для розвитку.

Яке воно щастя?

Я бачу його в декількох іпостасях: як тривале і як таке, яке можна побачити лише в моментах. Останнє щастя менш помітне. Його важко охарактеризувати як щастя, але запам`ятати можна на усе життя.

Щастя тривале - це мета, до якої ти можеш іти роками, а потім поступово це відчуття почне тебе наповнювати.

Але рано чи пізно чудодійне щастя закінчується. Ти кидаєшся у новий вир почуттів, випробувань, шукаєш нову мету. Таким чином нагромаджуєш у собі щастя. І так усе життя - від одного щастя до зовсім іншого.

Хочу Вам розповісти маленьку життєву історію щодо щастя.

Моя маленька життєва історія щастя сталася майже рік тому. Коли я, святкуючи здачу іспиту в університеті, зустріла свою теперішню кохану людину.

Наша зустріч повна випадковостей і нюансів, які я досі не можу пояснити. Того вечора момент щастя я зловила, коли відчула ніби знаю цю людину усе життя, коли я, спілкуючись усього годину, могла продовжувати його речення. Це щастя тривало тиждень, ми щодня бачилися до мого від`їзду за 800 кілометрів від Львова. Надзвичайне щастя було коли він, знаючи мене тиждень, щодня телефонував і аж місяць чекав мого повернення.

Банальна історія, однак щастя тут у тому, що до цього я майже півтора року була практично самотня. Йдеться не лише про романтичні стосунки (там якраз були деякі короткочасні зустрічі), мова йде про елементарних друзів, яких мені бракувало.

Один вечір сповнив мене щастя і вберіг від самотності. Зараз я продовжую ним насолоджуватись і тяжко працюю, аби не розчарувати та не образити цю людину.

Я заново вчусь любити, слухати, змінююсь, аби одного разу відчути те довготривале сімейне щастя...

 

 

Фото надане героїнею

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему