Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


16 Лист 2018

Ярослав Пиж: "Бути щасливим – це відчувати внутрішній спокій"

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

"Корінь щастя у тому, щоб усвідомлювати, що у тебе вже все є для того, щоб бути щасливим", – розповідає Ярослав Пиж – герой рубрики Щастя на НародUA.

Все відбувається так, як має відбуватись

 

"Хай щастя буде Твоїм небом"

 

Звати мене Ярослав Пиж (Славко з Лугової). Мені 25 років. Родом я з невеликого містечка Борислав, що на Львівщині, про яке Іван Франко писав:
«Борислав Сміється». Зараз живу і навчаюсь у Львові, у Львівській національній академії мистецтв.

Образотворче мистецтво і музика - то два основні напрями, в яких я розвиваюсь. Пишу авторські пісні. Багато роздумую про зміст речей та ціль життя. Вважаю, що все відбувається так, як має відбуватись. Не вірю у випадковості. Вегетеріанець. Цікавлюся духовними знаннями. Люблю прогулюватись вечірнім містом під хорошу музику. Улюблений фільм – «Легенда про піаніста». Улюблені пори року – зима і осінь.

Не люблю, коли просять розказати щось про себе. В такі моменти в мене мозок  закипає, бо не може вмісти  всього у три речення, і я все одно кажу стандартні  майже завчені фрази.

Що таке щастя?

- Дай Боже щастя!

- Дякую, дай Боже і Вам!

Так зазвичай вітаються українські селяни. Але, на мою думку, саме це вітання добре ілюструє, чому ж ми зазвичай такі спраглі до щастя. Бо корінь щастя у тому, щоб  усвідомлювати, що у тебе вже все є для того, щоб бути щасливим! Щастя полягає в тому, щоб зрозуміти це! І ніколи не забувати. І щастя не можна дати, взяти чи купити. Його можна лише усвідомити, відчути, спостерігати й ділитись ним.

Особисто для мене бути щасливим – це відчувати внутрішній спокій. Це той стан, коли що б не було, усе відбувається так, як повинно відбуватись. І не завжди за моїм сценарієм. Це той момент, коли я довіряюсь долі. Це також  ситуації, в яких  я іду проти течії, за покликом серця.

43951248 1893125027466075 3806968000817397760 n

Одного разу вранці, йдучи на навчання, я помітив бабусю років 70-75. Я був весь у своїх проблемах, і з кам’яним обличчям наближався до неї. Маю хобі спостерігати за людьми на вулиці. Вона працює двірником недалеко від мого будинку. У синьому, як закарпатський виноград желеті, з яскраво-оранжевими смугами і світловідбиваючими елементами. Зросту метр п’ятдесят, з капелюхом та згорбленою спиною. І на перший погляд нічого особливого! Звична картина у наших реаліях. Помітив, як вона збирає картонні коробки, і складає їх на купку. Вочевидь, то був її підробіток. Але була одна деталь, яка просто вразила мене до глибини душі! Я помітив, яка вона була щаслива! По-справжньому! Просто так! Без будь-яких причин. А її посмішка була такою щирою, як посмішка  малої дитини. І в той момент я відчув себе 75-літнім дідом, який скаржиться на своє життя і низьку пенсію.

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему