Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


18 Лют 2019

Інна Власюк: "Щастя – це світло всередині тебе"

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

"Щастя –  це дорогоцінна хвилина безумовної радості, як робить тебе живим", – розповідає Інна Власюк – героїня рубрики Щастя на НародUA.

Нанизую знимки-миті на нитку пам’яті і зшиваю воєдино

image7

Найскладніше – це зробити портрет самого себе, найтяжче змалювати і, власне, дати визначення собі: «хто я є?». Тому я фотографую, спостерігаю за містом, за перехожими, за миттєвостями, з яких зіткане щоденне життя. Дивлюсь на Париж, з яким в нас уже «лав-сторі» тривалістю в 12 років, відколи я приїхала у Францію. Моя історія банальна і не зовсім, бо привела мене в це місто світла, і стала початком моєї творчості. Чи уявляла я його таким, точно вже і не пам’ятаю. Швидше за все, що ні, бо і досі шукаю його обличчя на карті метро, в заспаних вікнах будинків на набережній, в тремтінні дрібних хвиль Сени, в рожевих світанкових променях над островом Сіте, а зібравши ці коштовні моменти, нанизую їх, ці знимки-миті на нитку пам’яті і зшиваю воєдино. Всі ці фото – це і є мій найточніший портрет.

Сьогодні мені 34 роки, я street- та travel-фотограф, і рівно третина мого життя – це щоденне зізнання в коханні Парижу, всі 365 днів в рік, на тисячах знімків, в сотнях розповідей в моїх блогах, статтях. Інколи навідуюсь у своє маленьке рідне містечко Дубно на Рівненщині, де минуло моє дитинство, і де досі гріють стіни, і завжди чекають. І ще багато подорожую. 

Що таке щастя?

image4

Одного дня наприкінці літа, коли осінь вже підкрадалась до міста вранішньою прохолодою, на набережній в Парижі, я бачила, як пара літніх людей танцювала танго. Вони притислись щокою до щоки, гордо піднявши підборіддя, натреновані ноги, ніби самовільно перебирали позиції, імпровізуючи під музику пристрасті. Їхні очі були закриті, лікті – напружені, руки впевнено тримали в обіймах партнера. Пані була одягнена в звабливе чорне плаття, а волосся строго та елегантно зачесане позаду. Я дивилась, як зачарована, на їхні ноги, і думала про те, що якби зараз хтось вимкнув світло і лишив тільки яскраві прожектори позаду них, як це буває на театральній сцені, то судячи з силуетів, енергійності рухів, я б дала їм не більше 25-30 років. Світ поза танцем перестав існувати для них. Вони розтанули в обіймах, як зникло й відчуття часу. Зникли роки, глибокі зморшки на обличчі, якась ледь вловима незграбність в рухах, тільки музика жила, вона синхронізувала їх, робила їх щасливими. Тут і зараз. Ледь вловима усмішка блукала на зосереджених обличчях.  

image8

Враз мелодія затихла, і пара, як і два десятки інших, просто розійшлась, міняючи партнерів. Вдячно кивнули один одному, ледь усміхнувшись кутиками губ і очей.

Чи думала я про те, ким вони могли бути? Ні, бо це не мало ні найменшого значення. Цей короткий танець і був для них щастям. Коли ти бачиш цю незрівнянну мить, осяяну щастям, ніби вихоплену променем світла з мороку буденності, то в тебе мурашки біжать по руках і шиї. Ти безпомилково вгадуєш істинність, непідробність, справжню цінність цього моменту.

Тут життя. Не завтра в планах, не у вчорашніх спогадах, за якими ти б шкодувала, а зараз.

І ти тримаєш його в своїх руках, як трепетного птаха, як тільки ослабиш пальці, то випурхне. Щастя – це внутрішня свобода, це світло всередині тебе, це дорогоцінна хвилина безумовної радості, як робить тебе живим.

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему