Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


20 Бер 2020

Інна Усенко: "Щастя – скористатись свободою, щоб бути індивідуальністю"

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

"Щастя – розкрити свої вищі, богом закладені здібності. Зрозуміти свій час і відтворити його, як розумне дзеркало", – розповідає Інна Усенко – героїня Щастя на НародUA.

Завжди писала і потребувала краси та яскравих фарб

87063323 124082095686969 5300051748491100160 n

  • Я мешкаю в Харкові. За освітою — біохімік, закінчила Харківський університет. Багато років працюю в медицині, стежу за наукою, її розвитком і ризиками.
  • Зростала в оточенні сірих заводських парканів на околиці міста. Тому завжди потребувала краси та яскравих фарб. Якось насмілилась взяти пензлик і відтворити гармонію світу. Перший успіх окрилив. Тепер я малюю природу і портрети сучасників, беру участь у виставках.
  • А ще я завжди писала. Філологічну освіту здобула вдома завдяки бабусі та мамі, мовознавцям. Пробувала себе в різних жанрах: поезія, дитячі казки, наукова фантастика. Беру участь в конкурсах і читаннях харківських авторів. В стилі реалізму написала психологічний, соціальний роман “Місто-капкан”. Він вийде під псевдонімом Агнія Богун. Книга охоплює майже 100 років і присвячена Україні і Харкову. Сподіваюсь, в цьому році книга знайде видавця і побачить світ.
  • Захоплююсь художньою літературою. Мої улюблені автори — Оксана Забужко і Арундаті Рой. Пишу міні-рецензії на твори класичних і сучасних авторів. В проекті — створювати невеличкі відео-ролики, підкасти, діалоги про перлини літератури. І, звичайно ж, нові власні твори.

Що таке щастя?

87044661 1408785792641036 3564708927377506304 n

Щастя для мене — це свобода. Не припускаю жодних форм насильства. Такою я народилась і була вихована. Це і чеснота і недолік одночасно, бо дуже ускладнює життя, в якому ми постійно відчуваємо тиск. Моє кредо — нон-конформізм, нульова толерантність до насильства, будь то радянська система, російський імперіалізм, глобалізм світових корпорацій.

Щастя — скористатись свободою, щоб бути індивідуальністю. Вислизнути з лещат уніфікуючої цивілізації і розкрити свої вищі, богом закладені здібності. Висловити свою душу у фарбах і словах. Зрозуміти свій час і відтворити його, як розумне дзеркало.

Щастя — бути в безпеці, не чути свисту снарядів. Про це ми вже 6 років замислюємося в прикордонному місті. Співчуваємо і підтримуємо тих, хто живе і воює на лінії фронту. Сподіваюсь, наша земля буде знов вільною.

Щастя — мати заможну і квітучу батьківщину, де ти потрібен, відчуваєш себе людиною і хочеш зробити її ще ліпше. Щоб рідна країна була серед світових лідерів в будь-якій галузі і за рівнем життя. Для цього достойні сини України повинні відчувати підтримку і шану суспільства, щоб нарешті в нас була влада найкращих.

Щастя — коли живі твої рідні й дорогі люди. Щастя — відчувати своє здорове спритне тіло і просто радіти життю в усіх проявах. Щастя — це любов. Захоплюватись іншим, бачити зірки в його очах і віддавати йому все, на що спроможна! Щастя — мати змогу допомогти тому, кому зараз гірше.

Хоробра дівчинка  (дитяча казочка з підтекстом)

В ставку затишнім біля Нілу

Жили великі крокодили.

Їх розвелось – силенна сила!

І остаточно знахабніли.

 

Як трохи відійти від хати:

Ростуть там пальми волохаті.

Якщо ти забредеш у хащі,

То враз потрапиш в хижі пащі!

 

У бідолахи-бедуїна

Вони занапастили сина!

Місцеві жителі – безсилі,

Від горя і тривог змарнілі,

Покинули домівки милі.

Міста і села спорожніли.

 

Вони життя й добробут нищать,

Холодні, злі, хай їм абищо!

 

І закричали єгиптяни:

Ви не введете нас в оману!

Потвори злі, бридкі, лускаті!

На ваші ікла нам начхати!

 

Щоб наші сиві піраміди

Не розвалились від огиди,

Вам наше славне королівство

Не подарує за ці звірства!

 

Зібрались разом аксакали:

«Як нам позбутися навали?»

Поважні, чола посивілі,

Балакають на суахілі.

 

«Панове, нічого ридати!

Їх треба хутко повбивати!

Щоб дуже ті не нахабніли

І наших діточок не їли!»

 

Поважна ж жінка так сказала,

Приборкуючи аксакалів:

«Та ні, панове, це жорстоко!

Бог не пробачить нам, нівроку!

Давайте діять поступово.

Не заподіяти б лихого!»

 

Дівча, ебеново-прекрасне,

В спір старших втрутилося вчасно.

Бо недоречна суперечка

Розхвилювала їй сердечко!

 

«Давайте візьмемо дитинку,

Одну малу крокодилинку!

Ми молочком її вгодуєм

І дружелюбно налаштуєм!

 

Тоді ми зможем раду дати!

Малу – за вервечку тримати!

А за малою піде мати,

За нею, грізні і лускаті,

Самці посунуть геть від хати!

 

Так все кубло піде подалі

В озброєному коридорі!

Хоробрим ми дамо медалі!

Позбудемось лихої долі!»

 

Малу піймали, обласкали

Та за налигача тримали.

Вона з собаками дружила,

М'яча носила і служила.

 

І поряд з дівчинкою спала

Та сон її охороняла.

Коли ж вона ручною стала,

Сповняти план пора настала.

 

Живий ланцюг з верблюдів склали,

Зі зброєй поряд поставали.

 

От із Малою йде дівчисько,

За ній – крокодиляче військо.

Всі – з іклами і пазурами,

Та ж – не лякається ні граму!

 

Сміється, по голівках гладить

Бридких, зелених, хижих гадин.

Отак колись без крові, з честю

Позбулись страшного нашестя!

Інна Усенко

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему