Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


20 Груд 2018

Інна Гончар: "Щастя увійшло тихим і малопомітним сяйвом-силою"

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

"Щастя: чомусь уявила тебе своєю чарівною новорічною ялинкою, котру я ось так незвично несподівано оздоблюю такими ж навдивовижу особливими прикрасами-зізнаннями", – розповідає Інна Гончар – героїня рубрики Щастя на НародUA.

 34445103 607914416252083 7525377370878902272 n

Інна Гончар – член Національної спілки журналістів України, лауреат обласної премії імені Ольги Кобилянської в номінації «Поезія», дипломант творчого конкурсу імені Анатолія Масловського «Кращі публікації газети „Буковина“», володар медалі «За вірність заповітам Кобзаря», премії Хмельницького видавництва книг «Лілія» у номінації «Вибір видавця – вересень 2018», фахівець зі зв’язків з громадськістю філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ПрАТ «Укргідроенерго» і водночас кореспондент міського часопису «Наша газета. Новодністровськ-інфо» із міста Новодністровськ Чернівецької області. Автор поетичних збірок «За пензлем дивовижного митця», «Душі прозорої краплини», спільної з місцевим композитором, членом Всеукраїнської асоціації композиторів Михайлом Рожко, збірки пісень «Дарунок невидимого птаха» та перекладу поеми-казки Миколи Палагути «Про будову і про ГЕС, про звіряток й ліс чудес» (російський оригінал датований1979 р.). Брала участь у записі телепрограм: «Спочатку було слово» (м. Чернівці, 1997, автор і ведуча Парасковія Нечаєва); «Надвечір'я» на Першому національному телеканалі (м. Київ, 2001, ведуча Тамара Щербатюк); «Подіум її життя» (ТРК "Буковина", м. Чернівці, 2012 р., автор і ведуча Валентина Боднар). Мої вірші щоразу линуть до читача на сторінках колективних альманахів Хмельницького видавництва «Лілія», Білоцерківського «Час змін Інформ», Вижницького журналу «Німчич» та Острозького українсько-канадського альманаху «Крила», Всеукраїнському літературно-художньому виданні «Гарний настрій», мої журналістські матеріали та вірші також неодноразово публікуються на сайті всеукраїнського літературно-мистецького та громадсько-публіцистичного журналу «Золота Пектораль».

Моє життя

Моє життя... Куди веде стежина –

До перепон, пустих розчарувань,

Чи до тепла долонь дочки і сина,

Чи до нових, незнаних сподівань?

Моя душа... Її вже не ховаю,

А знов пишу, стираючи до тла

Минулий сон, смиренно всім прощаю –

Такою я ніколи не була...

Мої слова... Заховані раніше,

Падуть зерном на свіжий ще папір.

Комусь ніяк, комусь від них тепліше.

Мій Ангеле, і ти у них повір!

Моє ім’я... Далеке і бурхливе,

А втім моє, дарма, що і чуже.

У жовтні сніг кружляє замість зливи –

Хіба зима жартує? Та невже?

Мої думки... Непрохані й щасливі,

Знайомі, світлі, зболені, страшні,

То мовчазні, то радісно мінливі,

Укотре щирі просто чи сумні.

Моє життя, душа, жіноча доля –

Одна дорога віри і любов.

І я живу, живу по Божій волі

І йду шукати вихід знов і знов.

Що таке щастя?

25396159 530606403982885 4895817586127475938 n

…Несміливі вечірні сутінки легкокрило доторкнулись несподіваним теплом, мимоволі змусивши втішно зітхнути у передчутті чогось доброго і навіть трепетного… Душа по-дитячому сподівалась на справжнє новорічно-різдвяне чудо, тому враз притихла у погляді, що незримо завмер на відстані чогось казкового крізь втаємничене віконне скло…

Раптом по той бік вечірньої прозорості з’явилася спочатку особлива тінь, а вже потім – усміхнена постать, яка світилася напрочуд дивовижним відчуттям… ЩАСТЯ. Та дива, виявляється, захопили далі, коли ось так, крізь скло, захотілося додати йому своїх кольорів і відтінків, прикрасивши барвами, що нізвідки наввипередки просилися на волю!

Щастя: ти обіймаєш мене уже понад двадцять літ найріднішими усмішками найдорожчих моїх квіточки і сонечка – донечки і синочка, ласкавлячись щоразу у їхніх дзвінках і подіях, гостинах і здобутках, обіймах і сюрпризах, і просто – у тому, що Бог явив мені в них свою велику любов! Щастя: ти зігрівало мене ось уже зовсім скоро як золоту кількість літ розкошуванням у материнських і ба́тьківських обіймах та дитинному розумінні себе!

Щастя: ти так довго прямувало назустріч, що твій перший дотик у пору абсолютної зневіри я навіть не одразу сприйняла, ледь не пройшовши повз тебе із давно опущеними крилами…, та ти зуміло мене відігріти й осягнути твою несподівану багатогранність і таїну, відкривши мені незнайому мене ж!

Щастя: ти колись увійшло тихим і малопомітним сяйвом-силою, подарувавши моєму слову віру й долю, упевненість і справжність, стиль і навіть голос! Щастя: а знаєш, ти, виявляється, раз по раз непомітно виглядало звідусіль, крізь болі й жалі, втрати і негаразди, злети й падіння, навчаючи вирізняти тебе з-поміж сіро-буденного, на перший погляд, одноманіття, водночас із роками даруючи здатність вражено пізнавати тебе у найдрібнішому!

Щастя: чомусь уявила тебе своєю чарівною новорічною ялинкою, котру я ось так незвично несподівано оздоблюю такими ж навдивовижу особливими прикрасами-зізнаннями – народжений вірш, чашка чаю, обійми рідних, нарешті голос по той бік телефонного зв’язку, усмішка вдячного читача, вдала й бажана зустріч, підтримка друзів, розуміння оточуючих, ой, а ще – жовтобагряний вальс осіннього світанку, засніжене мереживо принишклої зими, найперший порух трепету весни і раптом – небо, що поволі привітно гойдається у відображенні… калюжі!

Щастя: ти неодмінно заглядай у мою долю й надалі здійсненими найзаповітнішими мріями про найсокровенніше, даруй незримі, але такі відчутні і потужні крила, і бережи, неодмінно бережи від усього, що не-…!

І між тим ці незримі іграшки-прикраси до відомої лише мені ялинки я трепетно чіпляла на уявні гілочки, розкошуючи, хоч і крізь розчулені сльози, уже в обіймах ЩАСТЯ…

34962634 611332715910253 35397501250961408 n

Щастя

За вікном – ранкова тиша,

Перший дотик, як причастя.

А між тим вже доля пише

Долю променями щастя.

 

Щось зима собі мудрує –

Засніжити хай удасться!

Хай лиш всім вона віщує

Просто променями щастя!

 

В кожній миті – таїною

За добро нехай воздасться

Й поряд нишком за спиною

Диха з ангелами щастя!

 

Оберегом хай незримо,

Наче диво на зап’ясті,

Зодягне собою зиму

Тихе мирне світле щастя!

 

Сипле сніг святкова днина –

Боже, дай у твоїй ласці!

Щоб вкраїнськая родина

Збагатіла ще й на щастя!

 

Щоб яскраві тільки зорі

Рясно сяяли причастям,

А в небеснім дивнім хорі

Нам усім співало щастя!

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему