Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


17 Лип 2018

Даня Климчук про щастя. Відверто

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

"Я заручена з найкращим у світі чоловіком і чекаю дитинку через 7 місяців. Я самодостатня, впевнена в собі жінка. Але з роками в мені виріс такий страх неймовірний, що тепер мені складно дати визначення тій чи іншій події в житті", – розповідає Даня Климчук – героїня рубрики Щастя на НародUA.

 34790164 214520292674687 8085393062773129216 n

Я з Київської області, зі Ржищева. Освіта - середня спеціальна. Зараз займаюся домогосподарством, до цього працювала з мамою, вона підприємець.

Що таке щастя?

Що означає Щастя для мене? Насправді, це дуже важке питання... Багато людей, які народились, виросли і живуть "за правилами" чи "в рамках" або кажуть "як всі", почувши це запитання на свою адресу, довго не думаючи, говорять: "сім'я/діти/гроші/успіх", ну і т.д. Говорять так, бо так жили і думали їхні батьки та предки. Я ж насправді думаю, що копнути треба набагато глибше. Звісно, це все виключно моя суб'єктивна оцінка.

Щастя мало для мене різні риси

У кожній фазі мого дорослішання, "щастя" мало для мене різні риси. У 6 років я мріяла, щоб батьки більше ніколи не сварилися, і тато більше не бив до крові маму. Для мене було щастя, коли батьки розлучилися. Але це таки і стало найголовнішим нещастям для моєї психіки, як згодом виявилось. У 13 років я мріяла про самогубство, для мене було "щастям" усамітнитися десь з цигаркою і CD-плеєром на декілька діб, щоб нікого не бачити, так як того часу мене вже зненавидів (бо не розумів) соціум (я ходила і фарбувала очі і волосся в чорнющий колір, це була моя захисна реакція, а для маленького містечка, де я росла, це було дико).

У 20 років я знайшла "щастя" (бо відтак прихисток і забуття) в наркотиках. Ці відчуття були неймовірні! Я була вільна і самостійна.

Потім, в 23 роки, я вперше закохалася. 3 роки я намагалася завоювати серце холодного красеня (на 4 роки молодшого за мене). Потім, коли ми почали зустрічатися, а згодом і жити разом, мріючи про майбутнє (подорожі автостопом, весілля в Індії, написання книжки...) я думала, що ось воно, щастя. І знов помилилась. Людина виявилася диктатором, який всі 4 роки спільного життя намагався якнайогидніше мене принизити, витерти об мене ноги. Таких людей в моєму житті було дуже багато, це вже зараз я маю "імунітет", а тоді це добряче знизило мою самооцінку.

Я все роблю навмання

Зараз мені 29, я заручена з найкращим у світі чоловіком і чекаю дитинку через 7 місяців. Я самодостатня, впевнена в собі жінка. Але з роками в мені виріс такий страх неймовірний, що тепер мені складно дати визначення тій чи іншій події в житті, розумієте? В мене ніколи не було прикладу щасливої родини, тому я все роблю навмання. Знаєте це відчуття, коли все ж ніби добре, але чекаєш чогось хижого... бо зі мною завжди так. Просто я фанат "трагедії", і книжку в такому стилі збираюсь писати.

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему