Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


27 Серп 2019

Христина Петренко: "Не шукайте "рецептів щастя" - просто роззирніться навколо"

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

"Я почуваюся щасливою, коли мої рідні і я сама є здоровими, коли є можливість займатись улюбленою справою", – розповідає Христина Петренко – героїня Щастя на НародUA.

55564547 2126493360752212 21119316267106304 n

Христина Петренко – журналістка, радіо- та телеведуча, волонтерка. 25 років, народилась і проживаю у Чернівцях. По життю – боєць і страшенна оптимістка, яка бачить у людях лише добро (допоки вони самі не доведуть зворотне). Не вмію довго ображатись, не терплю несправедливості, брехні, підлості і підлабузництва.

Що таке щастя?

Знаєте, якщо ви очікуєте прочитати тут якийсь універсальний «рецепт щастя», то я вас, мабуть, засмучу. Бо його не існує. І от чому. Уявіть, що ви народились із вадою зору. З народження ви не бачите. Ви знайомитесь із Всесвітом завдяки нюху, слуху і дотику (не будемо заглиблюватись у всі сенсорні відчуття). Ви навіть не знаєте, як виглядаєте. Не знаєте, який колір волосся чи очей у вашої мами, не знаєте, який ваш тато з вусами і чи личить йому борода. Ви не знаєте, що таке «червоний», «синій», «жовтий» і т.д. І от, уявіть, вам зробили операцію, вона пройшла успішно. І ви тепер можете бачити, ви заново знайомитесь зі світом. Хіба це не щастя? А чи відчуває себе щасливою людина, яка може бачити від самого народження? Чи цінує вона цей дар?

Або інший варіант: важкохвора дитинка нарешті одужала. Чи не є це щастям для її рідних і для неї самої? Цей приклад я взяла із власного життя, адже 11 років тому мені вдалось подолати важку стадію онкології. І я бачила малесеньких діточок, які так само боролись за своє життя. І коли їм це вдається – це, мабуть, і є вершиною щастя.

32086771 1695018683899684 8772261446978371584 n

Особисто я почуваюсь щасливою, коли мої рідні і я сама є здоровими, коли є можливість займатись улюбленою справою (якою для мене є моя робота). Та однієї складової мені все ж бракує наразі – Миру у нашій рідній Україні. Не шукайте "рецептів щастя". Просто роззирніться навколо. І пам'ятайте, що воно – у дрібницях.

На сам кінець, згадався вірш Галини Тарасюк, який я вивчила ще у 2 класі і який ще відтоді так припав мені до душі:

Прокинутися вранці, як завжди,

Злякатись радісно: «Чи не проспала?».

З криниці витягти ще сонної води,

Подумати: «А ще й роса не спала».

Дітей вмивати, бігти на город,

Губити кроки у зеленім шумі.

Забувши враз про тисячі турбот,

Ловити серцем пряні біоструми зела і плоду.

Молодих вітрів мугикати веселі гами,

Картоплю мити в цинковім відрі

І озиватися на рідне: «Мамо!».

І відчувати в небі й на землі

Свою бентежну, лагідну присутність.

Наївно дивуватися до сліз:

«Яка ж вона банальна, щастя сутність…»

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему