Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


24 Серп 2017

Богдан Дячишин: "Щастя – це коли не стається те, що не мало б статися"

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

"Щастя – це коли хтось думає про нас, молиться за нас і поєднаний з нашим серцем невидимою духовною ниткою життя", – розповідає Богдан Дячишин – герой Щастя на НародUA.

Богдан Дячишин, 70 років, м. Львів. Кандидат технічних наук, доцент, член Української асоціації письменників. Переможець Всеукраїнського літературного конкурсу імені Володимира Дроцика (2015 р.), лауреат літературної премії «Гілка Золотого каштана» (2015 р.), лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Миколи Сингаївського (2015 р.), лауреат II Всеукраїнського літературного конкурсу імені Леся Мартовича (2016 р.).

Що таке щастя?

Сутність людини – бути собою, не зрадити себе, свою пам'ять.

Оце вічне «Пізнай себе». Будь чесним перед собою.

Немає універсального поняття щастя. Я ж прийшов до висновку, що ЩАСТЯ – це коли не стається те, що не мало би статися.

Має право бути почутою й така думка. ЩАСТЯ – це коли хтось думає про нас, молиться за нас і поєднаний з нашим серцем невидимою духовною ниткою життя.

Недарма живе на світі людина, своїми руками й розумом обробляє життєву ниву. Мистецтво жити полягає в тому, щоб посіяне зернятко дало колосок, а кохання було єдиним і вічним. Найбільше щастя людини – зберегти чистоту почуттів і подружню вірність до останнього подиху, поруху серця, щомиті звертатися до Бога:

«А дай жити, серцем жити

І людей любити...»

Тарас Шевченко

У житті йдемо дорогою правди – прямішої нема. Правдою мислить, діє людина, правдою все перемагає, бо правда – Бог. Він навчає й дарує нам розуміння правди-істини, яка не може бути облудною. Не розмірковуймо про зло, щоб наша духовна енергія не інвестувала, не побільшувала його. Думаймо про любов, кохання, тепло, істину життя. Усе в цьому, власне, від Нього й ім'я Йому – Бог. Але — передчуття смерті. Працюймо, творімо! Не думаймо про тлінне. Людина народжена для праці, для радості від діл своїх. Ми, як і все створене Творцем, слугуємо вічності. Живемо у вічності і правда провадить нас до вічності. Страшна не смерть, а передчуття розлуки, – в цьому усвідомлення власної вічності, нескінченності. Бідні й недосконалі ми, а водночас й багаті здатністю пізнання вічних істин, – Дух Божий пробуває в нас. Силкуймося пізнати бодай ази Божого знання, правди вічності життя. Написано ж: "Нехай же одне не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день – немов тисяча років, а тисяча років — немов один день" (Друге послання ап. Петра 3:8). Для кого написано? Минаємося, проминаємо з огляду на порох нашого тіла. Накопичуймо ж дух нашого єства, інформацію мозку, яка слугує вічності, акумулює енергію для нашого вічного майбутнього: "І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!" (Екклезіаста 12:7). Усі та все – в одному реченні незбагненної правди.

"Іноді хочу побути наодинці з цим загадковим Вергілієвим рядком, що проснувався у моноліті епосу, мов тендітний, що й помітити годі, прожилок: Sunt lacrimae rerum et mentem mortalia tangunt. Є таки сльози речей, і що смертне – торкається серця" (Андрій Содомора, "Сивий вітер")... Живімо думкою серця, але пам'ятаймо, що думка мусить опережати дію.

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему