Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


10 Бер 2017

Анастасія Лукій: "Щастя — складний феномен"

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

"Парадоксально, але трапляється так, що людина начебто має все необхідне, проте не відчуває себе щасливою… Річ у тому, що відчуття, яке здатне окриляти, не супроводжує нас 24/7", — розповідає Анастасія Лукій — героїня Щастя на НародUA.

Анастасії 20 років. Вона родом із Ямполя Хмельницької області, наразі мешкає в Києві. Навчається в Київському університеті ім. Б. Грінченка на вчителя музичного мистецтва. Поетеса. Має збірку віршів "Кофеїн". Захоплення: література, психологія, образотворче мистецтво, веб-дизайн, фотографія, журналістика, редагування та коректура тексту, туризм, волейбол, біг по пересіченій місцевості.

qYEtBqRMHOA

Що таке щастя?

Людське щастя – складний феномен, який для кожного є суб’єктивним, власне, індивідуальним, оскільки щасливими нас роблять різнохарактерні речі і ситуації. Грубо кажучи, це чуттєве внутрішнє задоволення матеріальним світом. Парадоксально, але трапляється так, що людина начебто має все необхідне, але не відчуває себе щасливою… Річ у тому, що відчуття, яке здатне окриляти, не супроводжує нас 24/7. Це лише миттєвості глибокої радості, які в процесі життя можуть втратити свою яскравість в силу несприятливих зовнішніх факторів.

Сьогодні нас зачаровує ясна погода, вранішня кава, обійми близьких, кульмінаційний епізод книги, улюблена пісня і вечірнє місто, – завтра може скувати хворобливий стан і відраза до будь-якої роботи. І це природно, це чергування чорного і білого, рух, контраст, життя… Головне, вміти зберегти в собі світлий погляд і мати вдячність.

Люди, будь ласка, помічайте, коли ви щасливі

(Курт Воннегут).

 

А часом, буває, живеш так жадібно

І так вдихаєш повітря вранішнє,

Начебто більше небом не дано,

Крім дня сьогоднішнього

І сонця безжального.

Цінуєш хвилини швидкі,

Мов вода гірська.

Співаєш пісень в дорозі додому.

Радієш, що бодай один ліхтар,

А все ж освітлює вночі дорогу.

Прощаєш. Прощаєшся.

Збуваєшся втоми.

Пускаєш на волю птахів із клітки.

Пускаєш усе і маєш свободу,

Як чисту монету, як білу сторінку,

Як шанс на чергову здобуту  надію,

Як вибір того, що тебе узалежнить…

Сприймаєш навколишнє дещо по-новому.

Та й сам дещо змінений,

Дещо інший.

А часом, буває, живеш…

Анастасія Лукій

Поділіться з друзями: